Пристань
Роузі Рей
Заспокійся,не умру. Не знищать знов мене, Я не здамся просто так, Зроблю все щоб всі жаліли,що покинули.. Розриваю кожний шмат паперу, Сиджу на підвіконні,перечитую.. В одну різку мить, Я розумію сенс мого буття тут, Але чому,за що? Кому це вигідно не знаю.. Я шукаю своєї пристані..
2023-08-16 13:07:05
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Віднайдеш, не сумнівайся. Я в це вірю.🙏 Я теж все життя хотіла, щоб мене зрозуміли і почули. Шукала Тиху Гавань. Але пройшовши через всі перешкоди - зрозуміла, що Тиха Гавань повинна бути в мені самій, тоді в весь світ навкруги буде яскравим, цікавим, хай і не до кінця зрозумілим... Коли віднайшла рівновагу в собі, мене перестало колихати на хвилях розпачу. Став собі цілі, і йди маленькими кроками до них. Все і одразу - так не буває! Ти себе справжню знайдеш, і я знаю, що ти будеш щасливою і гідною людиною. І Кохання буде в тебе справжнє - коли не буде не болю, ні сліз. 😉🤗☀️
Відповісти
2023-08-16 13:14:40
1
Інші вірші поета
Son simplicité Її простота Пісня Коли прийде тиша Корона твоєю буде назавжди ..Je vous aime.. ..Я тебе кохаю..
Інші поети
Juli Pencil
@Juli_Pencil
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11443
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2506