Пристань
Заспокійся,не умру. Не знищать знов мене, Я не здамся просто так, Зроблю все щоб всі жаліли,що покинули.. Розриваю кожний шмат паперу, Сиджу на підвіконні,перечитую.. В одну різку мить, Я розумію сенс мого буття тут, Але чому,за що? Кому це вигідно не знаю.. Я шукаю своєї пристані..
2023-08-16 13:07:05
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Віднайдеш, не сумнівайся. Я в це вірю.🙏 Я теж все життя хотіла, щоб мене зрозуміли і почули. Шукала Тиху Гавань. Але пройшовши через всі перешкоди - зрозуміла, що Тиха Гавань повинна бути в мені самій, тоді в весь світ навкруги буде яскравим, цікавим, хай і не до кінця зрозумілим... Коли віднайшла рівновагу в собі, мене перестало колихати на хвилях розпачу. Став собі цілі, і йди маленькими кроками до них. Все і одразу - так не буває! Ти себе справжню знайдеш, і я знаю, що ти будеш щасливою і гідною людиною. І Кохання буде в тебе справжнє - коли не буде не болю, ні сліз. 😉🤗☀️
Відповісти
2023-08-16 13:14:40
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2693
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3981