Пристань
Роузі Рей
Заспокійся,не умру. Не знищать знов мене, Я не здамся просто так, Зроблю все щоб всі жаліли,що покинули.. Розриваю кожний шмат паперу, Сиджу на підвіконні,перечитую.. В одну різку мить, Я розумію сенс мого буття тут, Але чому,за що? Кому це вигідно не знаю.. Я шукаю своєї пристані..
2023-08-16 13:07:05
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Віднайдеш, не сумнівайся. Я в це вірю.🙏 Я теж все життя хотіла, щоб мене зрозуміли і почули. Шукала Тиху Гавань. Але пройшовши через всі перешкоди - зрозуміла, що Тиха Гавань повинна бути в мені самій, тоді в весь світ навкруги буде яскравим, цікавим, хай і не до кінця зрозумілим... Коли віднайшла рівновагу в собі, мене перестало колихати на хвилях розпачу. Став собі цілі, і йди маленькими кроками до них. Все і одразу - так не буває! Ти себе справжню знайдеш, і я знаю, що ти будеш щасливою і гідною людиною. І Кохання буде в тебе справжнє - коли не буде не болю, ні сліз. 😉🤗☀️
Відповісти
2023-08-16 13:14:40
1
Інші вірші поета
"Перефія" Частина VII Я повинна виграти,пробач Між нами відстань Корона твоєю буде назавжди
Інші поети
bandagemaniac
@bandagemaniac
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1116