Чорна дама кришталю
Роузі Рей
Я хотіла стати кришталем. А стала тінью чорноти.. Я хотіла бути доброю.. А стала тінью твоїх розмов.. Ти давав мені безліч шансів.. А я з них зробила один.. Ти давав мені ласку.. А я нищила очі ясні.. Я Чорна дама кришталю.. Смертна я.. Та невиліковний псих.. І хтось тільки скаже що це не так.. Я просто змушу мовчати у раз..
2024-02-21 17:43:26
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мореас Фрост
Привіт, Роузі! Сердито написала, прямо гвіздками приторочила!.... Глянь третю строку, виправ третє слово.
Відповісти
2024-02-21 19:12:24
Подобається
Роузі Рей
@Мореас Фрост так..сердито..
Відповісти
2024-02-21 19:52:54
Подобається
Інші вірші поета
Я готова до цих висот "Чорні крила" Верлібр Вільна пташка Коли ж все буде як раніше
Інші поети
-Rayures
@Catalina_P
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4691
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3079