Fortepiano
Роузі Рей
Do I deserve love? This is because I am a person. I didn't believe in him.. until he confessed to me.. i want to be normal.. To love, to worry about him.. My life is like a piano, every string like a minute of my life.. I can't get it out of my head. Although I tried, it doesn't work.. I don't want to die..I want to live.. But it is not for me to decide. I will take everything with me to hell.. I will die, but he will make me live! I am the mirage of his life.. I am not the meaning of his life and existence. . . . . . . . . . . Написала на почуттях..❤️‍🔥
2023-06-18 20:11:55
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роузі Рей
Нажаль,я ще не навчилась писати сонети..!Дякую!Тут дійсно висловлються почуття людині яка здатна зробити мене щасливою!
Відповісти
2023-06-18 20:15:30
Подобається
Lexa T Kuro
Натхнення тобі! Я погано розумію іноземні мови... Але впевнена, що це цікавий досвід).
Відповісти
2023-06-19 14:12:06
Подобається
Інші вірші поета
"Перефія" Частина IV Я повинна виграти,пробач "Перефія" Частина V Я повірила Пісня
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Zinzee Noel
@undiscoveredflower
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12574
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11609