Fortepiano
Роузі Рей
Do I deserve love? This is because I am a person. I didn't believe in him.. until he confessed to me.. i want to be normal.. To love, to worry about him.. My life is like a piano, every string like a minute of my life.. I can't get it out of my head. Although I tried, it doesn't work.. I don't want to die..I want to live.. But it is not for me to decide. I will take everything with me to hell.. I will die, but he will make me live! I am the mirage of his life.. I am not the meaning of his life and existence. . . . . . . . . . . Написала на почуттях..❤️‍🔥
2023-06-18 20:11:55
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роузі Рей
Нажаль,я ще не навчилась писати сонети..!Дякую!Тут дійсно висловлються почуття людині яка здатна зробити мене щасливою!
Відповісти
2023-06-18 20:15:30
Подобається
Lexa T Kuro
Натхнення тобі! Я погано розумію іноземні мови... Але впевнена, що це цікавий досвід).
Відповісти
2023-06-19 14:12:06
Подобається
Інші вірші поета
"..Ти пішов.." Я безсила проти меча ..1... Немов зола.. Пісня
Інші поети
Eliza
@Lourie
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2845
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2693