Холоне кров у венах
Роузі Рей
Я зустріну ніч цю в самоті одній. Не буде нікого,зустріну я місяць новий. Холоне кров у моїх венах. Я загубилась серед зірок небесних. Я хочу щоб було все добре.. Але в пам'яті нагадує цв'ях. Як побитому склі я відчуваю скрегіт. Я хочу бути річчю,неживим предметом. Хочу відчути як це бути потрібним комусь. Нагадувати мені що дня не треба. Те чого я боюсь.
2023-10-14 20:32:43
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Річчю? Ну не знаю.... Я віддаю перевагу бути СОБОЮ справжньою, і в першу чергу бути потрібною собі. 😉 Бо я якщо я не люблю сама себе, то чому інші повинні любити мене?
Відповісти
2023-10-17 04:38:38
Подобається
Інші вірші поета
На стінах троянди.. Сонечко 14 Тільки спробуй забути
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1936
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4918