На папері

Роузі Рей

Я не можу спати, Кручусь хто з на як. А на моєму папері, Лелека летить.. Не відчуваю я нічого і ні що.. Ні сна,ні втоми й спраги.. Я лиш відчуваю тонкий аромат паперу.. На котрому я малюю щодня..

2023-08-27 07:27:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Lexa T Kuro

@Роузі Рей Це ж чудово🔥👏👍

Відповісти

2023-08-27 07:43:22

Подобається

Роузі Рей

@Lexa T Kuro тільки істота..це негативний персонаж..хороший не склався..ну не вписується в назві та характеристиці

Відповісти

2023-08-27 07:44:00

Lexa T Kuro

@Роузі Рей Можливо, поки так тобі потрібно. Інколи тільки згодом розуміння приходить, навіщо це все було😉

Відповісти

2023-08-27 07:55:06

Подобається

Інші вірші поета

В'януча Пісня аромат нічних квітів Пісня Ти мій романс Пісня Місія янгола

Інші поети

Irynka Ukrainka

@irynkaukrainka

Meriem Gsm

@meriem_gsm

Mary

@Marin_98

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

4090

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12487