Психіка смертних людей 5 частина
Тепер ти не та що дала йому любов Він забув усмішку красиву твою.. Це твоя плата за вічнеє життя.. Терен колить його руки.. А ти розбила його душу вщент Ти навіки слуга вітру,моря.. А він не твій тепер Сатир.. І не той наймиліший поводир.. Його ніжність і ласка.. Сплели косу схожу на казку.. Ти його зіркою була.. А він лиш тінью небес..
2023-12-18 18:02:24
4
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13120
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3188