Слуга диявола | поема|
Співпраця з Сніжаною Ворон . . . . . Зі мною щось не так, Відчуваю я себе ніяк На душі смутно мені, не хочеться нічого в житті Та бачу я в собі зміни, Там усередені руїни Немов пеклом віє в середині І все забуто нині Душа вся чорна,крижана моя, Змінилась я,відчуття у мене інші, Та брехня моя єдина зброя, Всі переховуються, як миші Не знайти мені любові, В цьому ненависному світі, Немає в мене вже надії, Все зникло, немов мрії Не повернути час назад, Він,швидкоплинний немов вітер, Мої думки - це мертвий сад, Немов мистецтва невдалий витвір Саме життя це невдала казка, Ми невирішуєм цього,ми просто люди, Знання - моя поразка, Кайдани стискають мої вільні груди Немов,ув'язнена я плачу в темноті, В моїх руках ще я сила,не зламати мене, Я все одно на самоті, Та життя моє мине Я вмру,не залишеться після мене нічого, Розчинюсь посеред поля,вітер здує мене, Навколо мене не має нічого живого, Ось і в пеклі горіти мені Не заслуговувала на життя, Ніхто не сумуватиме за мною гадала я, Я впадаю в забуття, Немає звідси вороття Не знайти мені шляху назад, Лиш би все було з всіма гаразд, Та чогось врятуватися я хочу, І від болю навкруги я плачу Незнання вибару блукає в мені, Чи впасти безодню,або вколотись об лезо ножа, Для мене все в тумані, Я для всіх чужа Невдачі,що в житті були, Згодом я забуду все До мене почуття не повернуться ніколи, Зупинилось моє чорне серце Його розтрощили на осколки, Нелюди що називались янголами, Вони кажуть, що вони добро, Та насправді на все їм всеодно Бездушевні чорти, Мій крик їм як за пісню, Вони не хочуть нічого знати, Я в загубленому лісі Блукаю,шукаю порятунку, Не знаю куди тікати від них, Вони шукають притулку, Йдуть до скель тих кам'яних Падає дощ,падають мої сльози, Я не можу зупинитись,не можу перестати Я звертаюсь до диявола, Я знаю усі правила Мені ніхто не заборонить! Я хочу до пекла,до нього! Він до себе полонить, Не схож він для мене на чужого Немов рідний,знайомий Немов тільки мій Пекельний,диявол Я перестала плакати, Він не янгол, Та він зміг мене урятувати Від раю рятував, В полоні ясному ув'язнена але щаслива, Він мені надію дарував, Теперь я його слуга
2023-07-24 16:21:16
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lexa T Kuro
Ого як🔥. Наче Персефона вигукнула весь біль у час відчаю. Бережи себе, Мій Чорненький Янголе!)🙏Мій щирий "привіт" твоїй співавторці!)😉🤗☀️
Відповісти
2023-07-24 17:36:30
2
Роузі Рей
@Lexa T Kuro ❤️)
Відповісти
2023-07-24 17:45:31
2
Сніжана Ворон
@Lexa T Kuro дякую)
Відповісти
2023-07-24 20:05:22
3
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1678
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1514