Я не та,а ти не той Пісня
Роузі Рей
Зникни із мого життя..прошу.. Я готова платити..тільки ти піди.. Я не піддамся більше спокусі.. Мені достатньо бачити тебе..у снах.. Я пишу ті кляті рядки.. Я не та,а ти на той.. Наші шляхи розійшлись.. В кожного доля своя.. Я не плакатиму..триматимусь.. Ти не та,а я не той.. Все одно я завоюю думки.. Без мрій,без бажань.. Тепер твоя черга творити дива-а.. Я не вірю у них.. Ти зникни із пам'яті.. І не нагадуй-й.. Я не та,а ти на той.. Наші шляхи розійшлись.. В кожного доля своя.. Я не плакатиму..триматимусь.. Ти не та,а я не той.. Все одно я завоюю думки..
2023-08-25 20:03:04
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Інколи одні двері зачиняються, але відчиняються інші! І ще... Якщо щось уходить - то не твоє. Твоє буде поряд "крізь все". Бережи себе, моя хороша 🙏🤗☀️
Відповісти
2023-08-27 05:46:22
1
Інші вірші поета
Імперія синьої крові "..Ти пішов.." Холодно..морозно.. ...
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Jubilee Rendon
@JustmeJubilee
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1737
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11515