Троянда Смерті Верлібр 18+
Роузі Рей
Троянду смерті я подарую тобі.. Щоб у пеклі жилося тобі.. Я ненавиджу тебе,й кохаю в одночас.. Твоя долі горіти та жити у пеклі.. Ця квітка смерті чорна як моя душа та життя.. Вітер розвіє,цей попіл,цю фальш.. Побачиш ти мене спражню хто ж зна.. Кривавий Янгол зустріне тебе.. Можливо це я?Хто зна? Троянда смерті в руках тримай,не відпускай.. Тримай її до кінця,поки не перетворишся на попіл ти.. Вона раз і назавжди зруйнує тебе!!
2023-05-16 17:37:58
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніжана Ворон
Не знаю чому, та мені подобаються такі вірші❤️ це дуже гарно
Відповісти
2023-05-23 11:00:14
2
Роузі Рей
@Сніжана Ворон дякую..я теж люблю таке писати..та читати
Відповісти
2023-05-23 11:02:13
1
Інші вірші поета
Ти дарував мені квіти Я розчарована Психіка смертних людей ІІІ частина Бій на воді
Інші поети
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2605
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1741