Троянда Смерті Верлібр 18+
Роузі Рей
Троянду смерті я подарую тобі.. Щоб у пеклі жилося тобі.. Я ненавиджу тебе,й кохаю в одночас.. Твоя долі горіти та жити у пеклі.. Ця квітка смерті чорна як моя душа та життя.. Вітер розвіє,цей попіл,цю фальш.. Побачиш ти мене спражню хто ж зна.. Кривавий Янгол зустріне тебе.. Можливо це я?Хто зна? Троянда смерті в руках тримай,не відпускай.. Тримай її до кінця,поки не перетворишся на попіл ти.. Вона раз і назавжди зруйнує тебе!!
2023-05-16 17:37:58
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніжана Ворон
Не знаю чому, та мені подобаються такі вірші❤️ це дуже гарно
Відповісти
2023-05-23 11:00:14
2
Роузі Рей
@Сніжана Ворон дякую..я теж люблю таке писати..та читати
Відповісти
2023-05-23 11:02:13
1
Інші вірші поета
Постукай,не відчиню Ми разом Мій ангел Муза осені
Інші поети
Merian Varner
@merian_varner
Shina
@Sheena
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11515
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15916