منذ البداية
رمرم
دائما ما ظننت أني في المكان الصحيح، الأمر كان دائما أني لم اتأقلم بعد، لم أظن يوما أني في المكان الخاطئ، ومع ثقتي الكبيرة في ظني أرغمت نفسي على التأقلم، على أن أكون غير مرتاحة، على أن أتماشى مع يحدث لكن الآن أظن أن كل شيئ خاطئ، كل شيئ من البداية لم يكن في مكانه الصحيح، مثلي تماما.. لم أكن في المكان الصحيح.
2018-09-06 00:43:32
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
نـُونِه
انهُ خطئك ليس ألا💙
Відповісти
2018-09-06 03:09:08
1
Інші категорії
Привітання Гумористичні Для підлітків Подійні Історичні Любовні
Інші поети
Ляна
@Lyana_kob
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2418
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12011