Motherland

Silver Spy

═════════.▪️. Oh how I miss the happy people how I miss the rainy streets Yes I miss being greeted like an old friend by random people at the railway station I miss the old lady outside the shop, opening her hands for some coins Everyone treated me equally It was like we were all one huge family. Rich French words swirling around carried by the wind The ladies in the bakeries smiling while baking warm, fresh bread The chocolateries gifting sweets to the children, making them even more joyous than before... Oh how I miss the long bike rides through the cobblestone alleys Going from shop to shop searching for that perfect gift for the people we love Running in the darkness, our steps echoing through the road Screaming from happines, laughing at everything we see I trip over my own feets, I scratch my knees But I stand up, I keep going I don't feel the pain I'm too happy, too free Say mom why do you think I cried myself to sleep all those times It's because I miss all the things we used to experience together Yes I miss my own country, my language I miss sparks of myself, I miss me Because every single time we leave this fascinating place, when we leave Belgium I see: This is my home, where I belong and need to be ═════════.▪️.

2020-05-19 20:55:08

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Valour And Faith

Nice

Відповісти

2020-05-20 10:17:56

1

Silver Spy

Thanks, that means a to a kid like me

Відповісти

2020-05-20 10:21:38

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12017

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2425