Motherland

Silver Spy

═════════.▪️. Oh how I miss the happy people how I miss the rainy streets Yes I miss being greeted like an old friend by random people at the railway station I miss the old lady outside the shop, opening her hands for some coins Everyone treated me equally It was like we were all one huge family. Rich French words swirling around carried by the wind The ladies in the bakeries smiling while baking warm, fresh bread The chocolateries gifting sweets to the children, making them even more joyous than before... Oh how I miss the long bike rides through the cobblestone alleys Going from shop to shop searching for that perfect gift for the people we love Running in the darkness, our steps echoing through the road Screaming from happines, laughing at everything we see I trip over my own feets, I scratch my knees But I stand up, I keep going I don't feel the pain I'm too happy, too free Say mom why do you think I cried myself to sleep all those times It's because I miss all the things we used to experience together Yes I miss my own country, my language I miss sparks of myself, I miss me Because every single time we leave this fascinating place, when we leave Belgium I see: This is my home, where I belong and need to be ═════════.▪️.

2020-05-19 20:55:08

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Valour And Faith

Nice

Відповісти

2020-05-20 10:17:56

1

Silver Spy

Thanks, that means a to a kid like me

Відповісти

2020-05-20 10:21:38

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12309

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4623