Як почуєш мелодію чарівну то вороття вже не буде . Поведе вона тебе у дорогу дальню.. Почувши пісню ти їй віддайся. Поведе вона дорогами невідомими. Поведе у танок. Ти лиш танцюй у компанії веселій. Вас волею оп'янить. У танці загубитеся. Вас волею оп'янить. Ви лиш танцюйте. Підем у танок веселий із дівчатами. Вас оп'янять вони. Ви їх візьміть. Ох моя С'юзано тебе я цілував вечорами. Із тобою я танцював. Підем ми в танок полонячий Ти лиш танцюй.. Музика грає, танці веселі, ти лиш дивись й обирай найгарнішу... На мене ти дивись. Мені ти віддайся. Зімною танцюй... Він нас веде... Чути мелодії гру. Чутно спів пташиний. Із кожним келехом я йду у танок. Танцюю, сміюсь, веселюсь. В тенцеві полонячому тобі клянусь. Ти плачучи від мене тікаєш. Дам волю я своїм почуттям. Піду у танок з тобою. Дам волю своїм відчуттям. Дамо волю своїм почуттям. Дамо волю своїм відчуттям. Хай вони ведуть Ти одна плакала на самоті моя С'юзано. Тебе у танок повів. З тобою танцював. Плакала вона забрав її у танок. З нею танцював. У цю останю ніч все дозволено. Сьогодні в ніч я в останнє веселюсь. Вже не буде веселих танків, компанії, дівчат. Сьогодні із братами нап'юсь. В останнє я веселюсь. Завтра нас вже не буде тут. Підем в останнє у танок поки є час. Завтра піде кожен із нас дорогою сповненою пригод й небезпек. Багато хто з нас веселиться в останнє. Багато не прийдуть назад. Та нас це не спиняє. Чути крик веселий, спів. Випивши келих і забувши про усі негаразди ми підем у танок. Підем у танок забувши про все. Та сонце вже сходить й посмішки зникають. Танок зупиняється. Та поки є пару хвилин. Ми нап'ємось і з нову втан. Та ніч змінюється на день. І я кажу моїй С'юзані прощавай. Кожен з нас спутницям скаже бувай. І підемо у дорогу небезпечну. Кожен із нас любить життя! Нас манить дорога небезпечна. Ми підем нею з охотою. До вас повернемось. Ви лиш чекайте. Нас дальній вітер веде. Ми в любові вам клялись. Ми з вами танцювали. Нас ви не забувайте наші любі. Бо ми повернемось... Небезпечне життя нас гукає в далечінь. Ми забувши про розваги гордо ідемо в незвідані края. Вже давно дорослими стали. Чути небезпеки смак. Кожен із нас гордо іде в даль. Вас би ми прокляли. Чути мелодії дальні та на їхню гру ми не окликнемось. У нас своя мелодія й розваги. Без танців і дівчат. Ми п'ємо й й розмовляємо про своє. Перекинемось у дурня до світаня. Та таке життя і ми п'ємо щоб забути про негаразди. Ідемо у бій нас вже нудить від ворогів. Ми співаємо і п'ємо у колі разом. По колу лине келих вже пустий. Вже не має що й випити. Та це не затушить наше вогнище.. Ми згадавши про пісні старі іх заспіваєм. В колі друзів ми веселі хоч і знаєм що завтра знову у бій. Нас це не спиняє ми п'ємо до світання, щоб забути про цю трикляту війну. Завтра підемо у бій багато хто з нас загине та це лиш змушує веселитись чим душ. У своїх розвагах згадали свій тан давній що останнім був на землях наших. Ми життя клянемо. Ми долю нашу нещасну прокленемо. Бачили усі жахи. Смерть товаришів. Та вже немає вороття назад Ти сам обрав це життя то не скигши. Кожен із нас це воїн тож мовчи. Життя ти не кляни. Я знаю це відчуття , бо й я колись любив. Замовкни й пий. Іди з нами у танок спів підтягуй бо лиш це заглушить усі страхи. Я тобі по правді скажу й я колись молодим був. Та вже не має вороття назад . І якщо це моя остання ніч у колі братів то я веселитимусь. Хоч і лякає завтрашній день та все забирає цей вечір. Музика стихає. Ми йдемо у бій смертельний... Я можливо вже й не вернусь. Та хочу щоб вітер розвіяв мої слова по яру золотистому ті які я у серці беріг про мою любов менулу. Яку не бачив десять літ. І вже й не зустріну. Хай смерті смак мене візьме.. Вже давно її не боюсь після всіх жахіть. Та всеодно я люблю життя й помирати не збираюсь тут. Я повернусь й думка тішить лиш про сім'ю.