Україні присвячується на день незалежності.
Україна—це мій рідний край . Це місце де завжди думками я . Де б не була я сама , серце в Україні навіки . На чужині все не так . Ліси , долини й степи усе це чуже мені на іншій землі. Україно, вся твоя земля кров'ю просякнута ! Скільки бід ти спідкала на своєму віку ? Ніхто не знає . Скільки наших братів полягло в бою за твою свободу й не залежність? Тебе грабували, палили, твої скарби відбирали. Та дух твій не зламати. Крізь сльози болю й втрати, ти далі йшла. Моя країно. Я не покину тебе в скрутну хвилину. Я буду з тобою і в радості, і в горі. Я не закриватиму очі на біди, і не вдаватися що все добре на моїй землі. Я буду наче Богдан Хмельницький, чи істориком, я всім розповім про твої історію унікальну. Про твоє заснування, про твоїх королів і королев, про козаків, які тебе боронили!Я не забуду тебе, моя Україно! Люди шануйте Україну , шануйте вашу батьківщину . Прошу , молю захищайте її ціною вашого життя ! Й не забувайте ніколи за що боролись роками наші побратими ! А боролись вони за Україну , за нашу свободу . Заради нас усіх воюють люди . Україна— це мій рідний край . Заради неї я життя своє віддам .
2021-08-24 20:59:32
9
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6450
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3446