Крила
Якби я б білі крила мала,
Що сягають землі, коли стою,
То безмежні, неземні простори знала
І мрії, що зігрівають душу мою.
Розкривши крила, я лечу,
Крізь потоки вітру, царство гроз,
Так легко, вільно, а я мовчу,
Хоч уже відчуваю мороз.
Вони-сильні, білосніжні й такі мої,
З ними я літаю, живу лиш з ними я
Це не ілюзія: реальність зараз, сни твої
Це, наче сон, уся правда моя
Якби я б чорні крила мала,
Що темніші за могутню ніч,
Нічне, зоряне небо я б підкоряла,
Ховаючи від усіх цю загадкову річ.
Зібравши сміливість, я лечу
Наважуюсь зробити цей крок малий
Так зоряно й темно, і я мовчу,
Ми не винні - просто світ такий.
Вони-могутні, лиш висоти жадають,
Під час польоту свободу відчути,
Мабуть, це сон-люди ж не літають,
Доведеться мені тепер ангелом бути.
2019-09-25 08:29:38
1
0