Ми-ангели з перебитими крильми...
Ми-ангели з перебитими крильми,
Позбавлені свободи і життя,
Я летітиму, мою руку візьми,
Врятуй грішну душу від забуття.
Коли летиш, то падіння чекай,
Серед дивного буття,
Хтось врятується, так і знай,
Це і є те справжнє життя.
Можливо, хоробрості не вистачає,
Щоб здолати ввесь світ,
А може, хтось правди не знає,
Щоб просто сказати: "Привіт!"
Ми різні варіації припускаєм,
Лише щоб себе виправдати,
Як людей безсердечно вбиваєм,
Не в змозі кохання дати.
Ми продовжуєм біль спричиняти,
Забуваючи про все у житті,
Поряд з тими не можем стояти,
Що окриляють нас навіть у забутті.
Ми невдячні і жорстокі створіння,
Губим тих, хто нами дорожить,
Звідки ж ростуть ненависті коріння,
І як тепер ми можемо жить?
Життя не справедливе, воно не закон,
Кидає нас у прірву і рятує,
Можливо це не правда, а сон,
Але коли здаємся-воно лютує.
Ми не маєм права це робити,
Падати, коли треба йти і долати,
Доведеться у боротьбі жити,
Летіти і окриляти...
2019-06-18 07:35:55
5
0