Маховик

Валентин Симаргл

Без Сонця вранці, без темряви вночі Існує поза часом тут і там на самоті День за днем чекає лиш півночі - Лиш угледіти хворобливі її очі ті. Вона десь там, блукає, одна, в полоні Безмежної пастки, зітканої зі сталі волі Безликого чужинця, чиї ворожі скроні Таять тягучу жовч на всіх у видноколі. Проймають долоні враз гадки пекучі, Та щомоги найперше відганяє зрячі, Хоч нема ні душі, ні помічі окрай кручі На шляху, котрим торують нетерплячі. Вони проходять швидко й безустану, Все вітають, посміхаються, чекають, Крок за кроком замикають в екібану Ті емоції, що надійно приховують лють. І надалі крок наступний у відчаї німому Ухвалить чітку долю і зовсім нескладну Розгадку в танці металу крижаному Знайде та наостанку звільнить її одну.

2018-01-14 03:14:01

16

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Oksana J

@Валентин Симаргл навіть не знаю, чи правильно зрозуміла вірш...

Відповісти

2018-02-02 10:15:41

Подобається

Валентин Симаргл

@Oksana J Я занадто багато всього вклав, багато недомовок, от і вийшла повна каша.

Відповісти

2018-02-02 11:09:12

Подобається

Андрей Штольц

Каша тут допомагає прибрати кашу в голові

Відповісти

2018-02-06 22:42:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

2319

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1399