Маховик
Без Сонця вранці, без темряви вночі Існує поза часом тут і там на самоті День за днем чекає лиш півночі - Лиш угледіти хворобливі її очі ті. Вона десь там, блукає, одна, в полоні Безмежної пастки, зітканої зі сталі волі Безликого чужинця, чиї ворожі скроні Таять тягучу жовч на всіх у видноколі. Проймають долоні враз гадки пекучі, Та щомоги найперше відганяє зрячі, Хоч нема ні душі, ні помічі окрай кручі На шляху, котрим торують нетерплячі. Вони проходять швидко й безустану, Все вітають, посміхаються, чекають, Крок за кроком замикають в екібану Ті емоції, що надійно приховують лють. І надалі крок наступний у відчаї німому Ухвалить чітку долю і зовсім нескладну Розгадку в танці металу крижаному Знайде та наостанку звільнить її одну.
2018-01-14 03:14:01
17
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Oksana J
@Валентин Симаргл навіть не знаю, чи правильно зрозуміла вірш...
Відповісти
2018-02-02 10:15:41
Подобається
Валентин Симаргл
@Oksana J Я занадто багато всього вклав, багато недомовок, от і вийшла повна каша.
Відповісти
2018-02-02 11:09:12
Подобається
Андрей Штольц
Каша тут допомагає прибрати кашу в голові
Відповісти
2018-02-06 22:42:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9428
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1294