Маховик
Без Сонця вранці, без темряви вночі Існує поза часом тут і там на самоті День за днем чекає лиш півночі - Лиш угледіти хворобливі її очі ті. Вона десь там, блукає, одна, в полоні Безмежної пастки, зітканої зі сталі волі Безликого чужинця, чиї ворожі скроні Таять тягучу жовч на всіх у видноколі. Проймають долоні враз гадки пекучі, Та щомоги найперше відганяє зрячі, Хоч нема ні душі, ні помічі окрай кручі На шляху, котрим торують нетерплячі. Вони проходять швидко й безустану, Все вітають, посміхаються, чекають, Крок за кроком замикають в екібану Ті емоції, що надійно приховують лють. І надалі крок наступний у відчаї німому Ухвалить чітку долю і зовсім нескладну Розгадку в танці металу крижаному Знайде та наостанку звільнить її одну.
2018-01-14 03:14:01
16
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Oksana J
@Валентин Симаргл навіть не знаю, чи правильно зрозуміла вірш...
Відповісти
2018-02-02 10:15:41
Подобається
Валентин Симаргл
@Oksana J Я занадто багато всього вклав, багато недомовок, от і вийшла повна каша.
Відповісти
2018-02-02 11:09:12
Подобається
Андрей Штольц
Каша тут допомагає прибрати кашу в голові
Відповісти
2018-02-06 22:42:13
Подобається
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
HAZEL GRACE
@just_another_someone
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3773
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3246