Маховик
Без Сонця вранці, без темряви вночі
Існує поза часом тут і там на самоті
День за днем чекає лиш півночі -
Лиш угледіти хворобливі її очі ті.
Вона десь там, блукає, одна, в полоні
Безмежної пастки, зітканої зі сталі волі
Безликого чужинця, чиї ворожі скроні
Таять тягучу жовч на всіх у видноколі.
Проймають долоні враз гадки пекучі,
Та щомоги найперше відганяє зрячі,
Хоч нема ні душі, ні помічі окрай кручі
На шляху, котрим торують нетерплячі.
Вони проходять швидко й безустану,
Все вітають, посміхаються, чекають,
Крок за кроком замикають в екібану
Ті емоції, що надійно приховують лють.
І надалі крок наступний у відчаї німому
Ухвалить чітку долю і зовсім нескладну
Розгадку в танці металу крижаному
Знайде та наостанку звільнить її одну.
2018-01-14 03:14:01
17
8