Просто час

Валентин Симаргл

Як бути з секундами, годинами, Їх наче і багато та водночас ні, Тисячі їх, міріади минають нас, Одні входять з нами в резонанс, Просто... інших не знають прикрас. Решта ж блискавкою ранять душі, А бажані і не виходять з тиші, Хвилини щастя, що окриляють враз, Вони себе не виставляють напоказ, Просто... ще не настав їх час. Лиш коли рахунок буде близь кінця, Вони всі зберуться до вінця, Огорнуть душу в щиру доброту Та відведуть в зовсім іншу широту. Просто... таку їм ввірили мету.

2018-01-17 19:59:21

33

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Juli Tenera

Красивое стихотворение.

Відповісти

2018-02-23 12:05:22

1

Валентин Симаргл

@Juli Tenera Спасибо)

Відповісти

2018-02-23 12:36:20

Подобається

Єгор Комаров

Отличное произведение.👏👏👏

Відповісти

2019-04-19 06:07:35

1

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3025

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11169