Блог
Всі
Будні того, хто пише
Думки вголос, Особисте
Часом буває так, що хочеш почути...
Ок, це не про мене на даний момент, але часом буває так, що не можеш дописати новий розділ книги. Відповідно не можеш його опублікувати, аби світ його побачив.
Це таке відчуття, що ось ніби вже й готово, сказати більше нічого, але от чогось не вистачає... хочеться ще чогось...
Писати важко, особливо коли намагаєшся відобразити, описати актуальні душевні проблеми та й не тільки.
Та я намагаюся) От-от вже буде нова частина. Вірю, що комусь моє творіння подобається, як то кажуть "заходить".
Важкість ситуації ще в тому, що сесія дещо псує настрій, а відповідно важко щось написати: підготовкою, екзаменами, балами, а особливо коли очікуєш побачити їх дещо іншими.
Ось так, наприклад, зараз буду дописувати нову частину і молитися аби встигнути це зробити до того, як прийде оцінка з вишмату.
Цікаво як у вас справи? Не бійтеся поділитися у коментах)
1
120
Жити
Думки вголос, Особисте
Ох, щось важко повертатися до "робочих" буднів, після таких затяжних свят.
Гаразд, для мене навчання ще не почалося. Тим більше, я ще можу посидіти декілька тижнів у своєї бабусі, після початку нового семестру, адже рішення факультету змінилося і ми все ще будемо вчитися дистанційно. ( Так-так, раніше планувалося очне навчання, і це після того, як корпуси інших факультетів, що знаходяться поруч, було пошкоджено під час ще одного обстрілу)
Але я намагаюся щось писати, так би мовити, втягнутися в роботу. Писати для мене є дечим цікавим. Та я люблю писати у врівноваженому стані. А після різних гулянок, та й узагалі в селі що не день то гулянка. Досягти цього стану ой як не просто.
Тому хто чекає нову частину книги, то продовжуйте чекати - скоро все буде. Хто перший раз про це чує - зазирніть, може сподобається.
Ну а мені ще цікаво, чи відчуваєте ви, що вже почався новий рік. І це я зараз не про те, чи не плутаєтесь, коли треба написати десь дату, або ще щось такого роду. Я маю на увазі те відчуття, що ось вже новий рік, я готовий(а) до нього, готовий(а) до нових звершень і тому подібне.
Особисто я ні. Напевно попередній рік вбив якісь сподівання на майбутнє.
Якось звучить песимістично. Але я зараз процитую свого брата, якому було напевно важче, аніж мені: " Живи, головне живи. Живи прекрасним життям. Я зараз тут, аби ти там жила нормальним життям, наскільки це можливо..."
Спочатку справді було важко. Але я змогла, я живу. Я не забуваю якою ціною нам усім це дається. Не забуваю яку ціну я вже заплатила. Та я продовжую жити. Нехай це життя не схоже на буденність, котра була раніше, але де змогла, я наблизила її до того ідеалу.
Якось так) Як то кажуть, почала з риби, а закінчила вошами, та то пусте. Насправді мені цікава будь-яка думка, томі рада буду всіх чути.
Книги
Всі
