Демон?-це слово,таке сюрреалістичне,останнім часом все більш знецінене скептицизмом людства,долинуло до свідомості Мії. Спрацювали інстинкти,змалку прищеплені віруючим суспільством, і вона відступила назад.

-Я знав,що такою буде твоя реакція,сумно усміхнувся Елін.-Зрештою,ти одна з людей,вам уже майже дві тисячі років нав'язують релігію,що є лише перевернутим віддзеркаленням правди.Вас обманюють ті,кому ви поклоняєтесь і захищають ті,кого ви ненавидите.Дивно,правда?

-Ти про що?-стривожилась Мія.

-Про ваших ідолів,ангелів.Майже дві тисячі років тому вони скористались вами для того щоб еволюціонувати і забезпечити собі надійне джерело універсального матеріалу.Ви,люди,боїтесь і маргіналізуєте те,чого не розумієте і закриваєтесь усередині свого крихітного консервативного простору розуму,тому що боїтесь робити вибір самотужки.Цю вашу рису ангели використали сповна,зробили вас безвідмовно вірною опорою для себе,направивши проти нас.Зараз,ти ж теж боїшся і ненавидиш мене.- на обличчі Еліна застигла посмішка,що,однак, приховувала багато гіркоти.

-Ні,не ненавиджу...озвалась Мія. Вона підійшла до демона.На певній відстані від нього ореолом дзвеніла прозора темрява,але тепер вона не здавалась такою холодною.Дівчина сіла на краю даху неподалік від неабияк здивованого юнака.

-Я не впевнена,що можу ненавидіти того,хто двічі допоміг мені,-вона приязно подивилась на хлопця.

-Хаха,а ти й справді дивна,-засміявся Елін.

-Гей,це грубо!

-Я не зовсім те мав на увазі,- посерйознішав він.-Ти не така,як інші люди,передовсім тому,що бачиш нас,завдяки цьому,-він вказав пальцем на свої очі.-Але звідки в тебе очі демона,ти ж людина?

-Не знаю,я така,скільки себе пам'ятаю,- Мія зітхнула,-Сама хотіла б дізнатись,що зі мною таке.

-Хм,тоді вирішено,-Елін підвівся і простягнув руку Мії.

-?

-Відправляймось в криївку демонів!- засяяв хлопець.

-К-куди?!Стоп-стоп-стоп!-запручалась дівчина,-мені ще рано іти в пекло з незнайомцями!Та й високих температур я не люблю...

-Ти хочеш дізнатись своє походження,чи не так?Чи й далі прагнеш жити у брехні та невизначеності?-Елін подивився Мії в очі.Вона якусь мить мовчала.

-Чорт...усе це страшенно дивно...але мені занадто цікаво,щоб я могла відступити...-Мія зітхнула і здалась,-Добре,пішли.

Раптом,цю чарівну сцену перервала бабка зі скрипучим голосом і румунською зовнішнісью,що сердито визирнула із вікна сусіднього будинку.

-Йосип драний!Юна леді,ану негайно забирайтеся з даху,інакше отримаєте прочуханки!Досить порушувати спокій !

Мія гарячково зиркнула на Еліна та його крила,та він просто стояв з лукавою міною.

-Хаха,ти забула,вона ж мене не бачить,-підсміювався хлопець.-Ну що ж,удачі,потім наздоженеш,-він неспішно підійшов до протилежного краю даху і зліз по масивній драбині униз.

-Ах ти ж!- Мія кинулась за юнаком під градом кумедної лайки і поспішно зникла з поля зору злої бабки.

-Щоб тебе,демоне,-сердито думала червона,як мак дівчина,злазячи вниз у провулок.

Вийшовши з провулка,Мія побачила Еліна,який безтурботно стояв за рогом...

-Чому так довго?-сказав він,позіхнувши.

.............................................

-Що ж,ось ми й прийшли,-сказав Елін,потираючи свіжу гулю на голові,-це криївка демонів.

-Хмм,а я завжди підозрювала,-пробурмотіла Мія,заходячи за хлопцем у сірі двері з табличкою "Відділ фіскальної служби".
-Ці двері в податкову - наш головний вхід.
Мія та Елін опинились у величезному і неймовірно довгому і чорному склепінчатому коридорі.
-Ого,-здивовано роззиралась навкруги дівчина,-цікаво,в коридорі нема ніяких джерел світла,але все досить чітко видно,як таке можливо?
-Подивись угору.
-Га?-підняла голову Мія,-нічого собі,яка краса!
Стеля була складена з безлічі крихітних камінців,чиї відблиски міняли кольори від чорного до світло-рожевого і навіть білого,і все це грало і переливалось,неначе небо теплої серпневої ночі.
Pow Мія
Хм,все так дивно,ще вчора я самотньо брела,опустивши голову,а зараз іду поруч із демоном назустріч невідомо чому у місці,схожому на казку,і дивлюсь прямо вперед.Усе настільки стрімко,що аж голова обертом...усе це,неначе сон...
Pow Елін
Ця дівчина з білим волоссям...вона й справді незвичайна...і гарненька...стоп,про що це я думаю?! (,,,>_<,,,)
Pow автор
-ого,цей тунель такий довжелезний,я навіть кінця його не бачу,-Мія вигукнула із зачудуванням.
-Еге ж,він досить довгий,поки ми дійдемо,я зможу тобі розповісти про все.Тож слухай:

Ми,демони,існували з незапам'ятних часів,як захисники цього світу під керівництвом вищої сили.Світ населяло безліч злих духів,які оскверняли світ темрявою і злом.Ми ж забирали на себе цю скверну,поглинаючи усе зло і злих духів заразом,тому у наших очах досі збереглась та непроглядна тьма.Ми не були альтруїстами,просто це був наш спосіб виживання. Часто,поглинувши забагато скверни,демони вмирали,але народжувались інші і продовжували справу своїх батьків і дідів.Злі духи поволі зникали,але перед нами постала нова проблема.Один із демонів,рідний брат нашого правителя,відмовився поглинати зло,приносячи себе в жертву,він почав підбурювати демонів проти брата,за що і був вигнаний,проте за ним послідувало чимало його однодумців.Замість поглинати зло,демони-вигнанці навчилися цілком відторгати його,тому їхні очі та волосся стали білосніжно білими,і для них стало майже неможливим померти природною смертю.Вони нарекли себе ангелами, довго збирали сили і одного дня напали.Так почалась найкривавіша братовбивча війна в нашій історії.Тоді,вища сила,яка керувала нами усіма,зупинила війну(та ненадовго).Вона зробила так,щоб ангел не міг атакувати демона,а демон -ангела.Ми стали безсмертними.Натомість,ми більше не могли мати нащадків.
Ангели,більше не маюти змоги атакувати нас напряму,вигадали інший спосіб.Саме тоді з'явилося людство,що ознаменувало новий початок нашої боротьби.Ангели виявили,що людські душі після смерті тіла стають пластичною духовною матерією,неначе духовний пластилін.Із зла,яке вони відторгали та людських душ,ангели навчилися створювати монстрів,як того,якого я убив,щоб атакувати нас,та для того щоб створити монстра,їм потрібно використати свою душу як ядро чудовиська.(Таким чином,убивши монстра,ми убиваємо ангела).Ми також навчились використовувати душі для боротьби з ангелами,та трохи по-іншому.З людських душ ми робимо спеціальну зброю,яка перетворює скверну в енергію,здатну убити чудовиськ.Нам не потрібно поміщати душу у зброю,і це наша перевага.І монстри ангелів,і зброя демонів може еволюціонувати, накопичуючи скверну.

-То всі ті крихітні створіння,які блукають вулицями - теж створені ангелами?

-Ні,це лише людські гріхи і бажання,але,якщо багато їх причепиться до людини,це зіпсує якість душі як матеріалу,і зброя вийде крихкою.

-А з душ ангелів і демонів можна робити зброю?
-Ні,ми стали надістотами,тому маємо душі-перевертні.
-?
Коли ангел умирає,серед решток його монстра знаходять крихітну білу сферу-його душу,яку можна перетворити на демона,тож по суті,ангел не умирає,а перероджується в тілі демона,позбувшись спогадів про минуле життя.Теж саме стосується і переродження демона.Це і є душа перевертень.
Ангели скористались інстинктами людини-прагнути до світла і негавидіти темряву,і нав'язали їм своє панування,в ім'я їхньої віри в правильність релігії та придуманих переконань вони влаштовували грандіозні війни,щоб добути більше душ.
-А чому вони самі не можуть убивати людей,щоб добути душі?
-Людина знищує лише тілесну оболонку,але якщо демон чи ангел уб'ють людину,то від неї не залишиться нічого - ні душі,ні тіла.Ми безсмертні,і не можемо мати нащадків,тому від дати тої битви нас в сумі завжди однаково,іноді більше нас,іноді ангелів,але це все одно вже давно нудна і безкінечна гра у переродження...

Поки Елін розповідав,вони дійшли до кінця тунелю.Світло вдарило у звиклі до темряви очі та відкрило небачений краєвид.
Що ж,ласкаво просимо до криївки демонів,-усміхнувся Елін до зачудованої Мії Магоні.