Щелепа Мії відпала до землі...Елін,явно задоволений реакцією дівчини,відчинив двері дому-вулиці.Всередині знаходився небачених розмірів зал,неначе уся будівля була призначена тільки для цієї однієї кімнати.Величезне склепіння зі скляним колом посередині,єдине джерело освітлення, трималось завдяки численним металевим кріпленням,через що увесь більш-менш освітлений коридор нагадував епічну картину в стилі steampunk,але й водночас дуже навіть сучасну.

-Неймовірно,ви зробили неможливе,поєднавши дві майже повністю різні епохи,-в захопленні вигукнула Мія.

В цей час вони наблизились до однієї з десятка металевих засклених кабінок,які непомітно сховались у величі холу.Із віконця пролунав веселий чоловічий голос:
-О,привіт,Еліне,як ся маєш?Приніс душу?Хммм,подивимось....Щось ти не в гуморі сьогодні,зазвичай приносиш вищий рівень...ось твоя виплата,бувай здоровий,хлопче!-швидко торохтів він.
Елін попрощався із балакучим дядьком-демоном і брязнув невеличким мішечком.
-Що ж,невеликий улов,та все ж..
-Це що,ніби банк душ-перевертнів? - спитала Мія.
-Щось типу.Більшість демонів живе з полювання на монстрів-ангелів,за душі вищих рівнів платять кругленьку суму...
-Ви кожного дня приносите сюди душі ангелів...як вони ще не перевелись?
-Кожного дня і серед нас гине безліч демонів,-спохмурнів Елін,-кожного дня ми приносимо велику кількість душ ангелів,але втрачаємо не менше,тому смерть у нас стає чимось все більш буденним і звичайним.Навіть якщо нас вб'ють,ми не вмираємо,а перероджуємось у новому тілі...
Чомусь в його очах майнула тінь суму,та лиш на мить...
-Що ж,не будемо затримуватись,-Елін швиденько покрокував до протилежного боку залу,до дерев'яних обкованих залізом і подекуди золотими узорами дверей.Вони виглядали масивними,але легко автоматично відчинились перед юнаком. Мія поспішила за демоном.
-Хууух,боже,наскільки ж великий цей ваш штаб?-стомлено спитала Мія,плентаючись збоку Еліна черговим довжелезним химерним коридором.
-Ну,якщо чесно,я досі ще не розвідав тут усієї території...
-І взагалі,куди ми йдемо?
-Ти ж хотіла дізнатись про своє походження?Зараз я покажу тебе демонам,які знають,що з тобою.

Pow Мія :

Хмм,навкруги Еліна неначе якийсь ореол прозорої темряви,водночас на душі ніби радісно,але водночас ледь відчувається якась загроза,немовби дві сторони мене сперечаються,ворог він чи союзник...І чим ближче я знаходжусь до нього,тим сильніше це чуття...

Pow Елін

Блін,хочу їсти...

Pow автор

-О,ми на місці!-Хлопець зупинився перед великими залізними дверима з вигадливим гравіюванням дивних небачених створінь і рослин.В центрі дверей було вигравіювано сонце з безліччю майстерно викуваних променів.Він натиснув на сонце і з нього полинув трохи тріскучий жіночий голос,неначе говорили в слухавку телефону.

-Хто йде?
-Це я,Елін,-відповів демон.
-Заходь...хоча ні,чекай,біля тебе помічено ще когось.
-Не хвилюйся,я декого привів,бо є важлива справа.
Якусь мить голос мовчав,тоді озвався:
-Емм,зачекай секунду,-голос знову змовк,а тоді пролунав віддалено,неначе власниця пішла в інший кінець кімнати.
-Ей,люди,ви чули,Ел когось привів,уявляєте?!
-Та ну!Заливаєш!Він когось привів?Гостя?-почулись два інші голоси,-Ооо,Луна,а раптом він свою дівчину привів!!-Та навряд!...а раптом свого хлопця!-Нєа,Юкі,на нього хлопці не запали б...-Тихо,а раптом Елін почує?-Ні,я виключила слухавку...упс...
Мію душив сміх:
-Чорт,чому це знову відбувається?!
Елін червонів як мак.
Двері відчинились зі скрипом.Вони зайшли у. грандіозних розмірів залу,яскраво освітлену сонцем,що зазирало в неї через скляне вікно.У залі стіни,стеля й підлога були зроблені з гладко витесаного дерева.
-Ого,скільки інструментів на стінах понавішано,і зброї теж чимало!-подумала Мія,-блін,я бачу демони не чули про скромність і помірковане використання ресурсів.
В цей час вона помітила сім крісел,розташованих колом посеред зали, п'ять із них були зайняті незнайомими демонами.
-О,Елін,привіт,колись,кого ти привів!-озвалась дівчина з лукавими очима.
-А я думаю,чого ти так мало в штаб приходиш!Із гарненькою леді закрутив?-підморгнув Еліну юнак із прямим блискучим волоссям,що до цого неспішно гортав сторінки якоїсь книги.
-Показуй швидше!-гукнула з цікавістю невисока худа чорнявка з короткою зачіскою .
Елін швиденько підійшов до столу...
-Що ж,тепер продовжимо,-заговорив Елін,відвернувшись від компашки трьох демонів з величезними гулями на голові до решти товариства,-Я прийшов,бо мені терміново потрібна ваша допомога,ваші знання.

Мія,все ще ховаючи голову під каптуром,наблизилась до демонів.

-Подивіться їй в очі,-продовжив Елін,-що ви бачите?

-Ну,очі чорні,демон як демон,і що з того?-спитала на вигляд доросла висока дівчина з дуже довгим чорним волоссям,блідою шкірою і дуже гарною зовнішністю.

-А те,-сказав Елін,-що вона людина,хоча,мені все більше здається,що й це не так.

Мія скинула каптур і сніжно біле волосся розсипалось по її плечах,виблискуючи на сонці

Серед демонів прокотились вигуки здивування.

-Людина?Але як?!

-Я Мія,Мія Магоні,-представилась дівчина ошелешеному товариству.

-Це,-пояснив Елін,-п'ять демонів із "великої сімки правителів",найсильніших серед нас,демонів.

-Хм,тепер ясно,чому спрацювала система безпеки в криївці,-дівчина з лукавими очима виступила наперед,очевидно,це з нею сперечався Елін перед входом в криївку і в цю залу теж.-Я Луна,або Цербер.

-Я Ловел,або Астарот,-вклонився юнак з книжкою.

-А я Юкі,або Уфір,-мило усміхнулась лолі-демон поруч із ним.

-Мене звати Мей,або Касикандрієра,-представилась блідолиця красуня і вказала на досі непомітного юнака, який,здається,тільки зараз помітив гостю,-а це Грей.

-Ого!,-вражено промовила Мія,-ти знайомий з демонами з правлячих кіл!?

-Ще б пак,я ж один із " великої сімки правителів",-безтурботно усміхнувся Елін...