Who is хто
- -Хаха,ще б пак,я ж один із "Великої сімки правителів",-безневинно усміхнувся Елін.
- -Щоооо?!Нічого собі!!-очі Мії здивовано розширились.-Блін,Стільки несподіванок за один день,ще трошки,- і я взагалі нічому дивуватися не буду
- -Боже,Ел,ти їй навіть не сказав?А ви ж здаєтесь такими близькими,-похитала головою Луна.
- -Емм,насправді,ми знайомі лише два дні,по суті...-дівчина виправила її.
- -?!-Луна помовчала,а тоді кинула на Еліна погляд,в якому змішались лють,роздратування і нерозуміння.-Я ж говорила тобі про безпеку криївки....
- -Що ж,ви там познайомтесь,а я ненадовго зникну,бо скоріш за все,зараз мені буде кінець,-на диво швидко поспішив із зали юнак,-Па-па!
- -Ей,ти куди,ану повернись,недбала ти скотина!-пробувала переслідувати його Луна,-я скільки разів тобі казала про правила безпеки!!Ех...-зрештою,махнула вона рукою,-сам прибіжить,тоді не втече...
- -Хаха,бачу,у вас тут завжди весело,- усміхнулась Мія.
- -Ага,не нудьгуємо-зауважила Юкі.-та почнімо зрештою обстеження...
- Вона взяла Мію за руку і швиденько повела до лівої від входу стіни зали,за ними послідували цікаві демони.Як тільки вони наблизились до стіни - частина її відсунулась,відкривши прохід у невелику лабораторію,під зав'язку набиту різноманітними книгами і старезними як світ паперами.До стін усюди були прибиті полички,що аж ломилися від банок,склянок,жбанків та пробірок із найнеочікуванішим вмістом усередині.Посередині містився грубий дерев'яний стіл із усіляким приладдям,начинням та інструментами на ньому
- -Сідай там ,-кивнула Юкі,що вже встигла одягти білий лікарський халат, на стілець поруч.
- Pow Мія
- Блііін,мені здається,чи вони мене на ковбасу пустити хочуть...докторську... (>_<''')
- Pow автор
- Юкі наблизилась до трохи знервованої Мії Магоні і почала уважно розглядати її обличчя й волосся...
- -Хммм,я ще ніколи такого не бачила...Так,траплялися випадки,коли душі ангелів і демонів контактують під час смерті,але тоді виникають лише невеличкі плями на волоссі...хмм,але ж ти людина...невже це частка ангела в твоєму волоссі?Хм,ні,все одно такий чіткий поділ неможливий,може,волосся лише генетична людська особливість...-спантеличено бурмотіла Юкі.
- Тепер,коли Елін кудись зник,вона відчувала "індивідуальну" дзвінку темряву кожного з демонів,і в кожного дзвін тієї темряви мав свою частоту.В Юкі,яка була найближче,частота була висока,неначе тремтіла тонесенька струна.Віддалік вчувався протяжний,глухий дзвін,очевидно Ловела,поруч різними та унікальними голосами озивалися "струни" Луни,Мей та Грея,але,мусила відзначити дівчина, у всіх вони незрівнянно слабші,ніж в Еліна.
- -Чорт,не знаю,навіть з моїм досвідом,як науковця,я не можу сказати....відірвала її від роздумів Юкі.Біле волосся,скоріш за все,це просто генетичний дефект,а от очі...
- Луна і Грей розчаровано зітхнули
- -Ех,і чому все це виглядало так містично,а завершилось нічим?!-спитав Ловел,-я думав,що ми дізнаємося усе й одразу!Твоя наука - нудота,Юкі...Ой!
- Ну що ж,подивилися й досить,ходімо вже до зали,-примирливо сказала Луна,віддираючи з лиця хлопця із силою випущену влучною рукою туфлю Юкі .Всі знову направились до головної зали.
- -Точно,хотіла спитати,а чому ви називалися двома іменами?-згадала Мія.
- -Хаха,то він тобі і цього не сказав?-Луна загадково усміхнулась,-боже,який же він ненадійний...Слухай:
- З самого початку існувало сім демонів на чолі із нашим князем Едвіном,що правили нашим світом.Вони були легендарними і поклали початок наступним колам правителів.Коли ангели зайняли престол віри в людських серцях,люди почали нас боятися і ненавидіти,дали великій сімці імена всілякої нечисті.Спочатку демони з сімки дуже комплексували через це,та потім,навмисне узяли собі такі імена,адже заперечувати було марно.Ти вже знаєш,що ми перероджуємось,замість того щоб помирати,після переродження ми вибираємо собі ім'я. Коли демон стає достатньо сильним,щоб бути членом "Великої сімки...",він заміняє попередника,стає втіленням відповідного із легендарних перших демонів і носить його ім'я як титул,водночас зберігаючи своє,тимчасове ім'я,хоча бували випадки,коли претендента не знаходили багато років....Отже,представлю всіх іще раз.
- -Моє ім'я Юкі Като,або Уфір,втілення демона-цілителя
- -Я- Ловел Дейлі,ношу ім'я Астарот, втілення демона спокус та ілюзій,-кивнув Ловел,лукаво посміхнувшись і підморгнувши Мії.
- -Коротше бабій,-дала Ловелу коротку характеристику Луна.
- -Ееей,це жорстоко!-миттю вийшов з образу"крутого хлопця"юнак.
- -Грей Горнер,втілення Беліала, демона -коваля,майструю зброю,інструменти,все таке...-ігноруючи сварку позаду,сказав демон-мовчун.У своїй масці,що закривала пів-обличчя,він здавався загадковим,і навіть трохи лякаюче. Мія трішечки знервовано йому усміхнулась.
- -Я втілення Цербера,охоронець криївки! чублячись із Ловелом вигукнула Луна Еванс.
- -Ану не сваріться!-вмішалася Юкі,-а то зроблю піддослідними кроликами!!
- -Боже,вони ніколи не замовкають,-злегка усміхнулась Мей Хоггарт.-мій чин тут - Касикандрієра,керую розвідкою.
- -Ого,чому ви так просто розповідаєте мені усе про себе,хоча ми знайомі лише якусь годину,-потупила погляд Мія.-Чому?
- -Бо довіряємо Елу,-на диво серйозно промовила Луна.-він наш товариш,старший за усіх нас,хоча й приєднався мйже найпізніше.До того ж,якщо він привів сюди людину,та ще й дівчину,то ця людина справді для нього незвичайна...Хоча, часом він буває таким роздовбаєм,навіть зараз десь вештається...
- Мія ще трохи поговорила із демонами,але спохопилась,побачивши,як порошинки кружляють у золотистих косих променях,що м'яко огортали кімнату.
- -О ні,я мабуть уже довго тут!Мені треба поспішати додому,тітонька Роза напевно буде хвилюватись,-сполохані думки запурхали у голові дівчини.
- -Пробачте,та мені треба поспішати додому!-вибачилась перед усіма Мія і вже збиралася йти і шукати Еліна,невідомо як і де,та її зупинила Луна.
- -Зачекай,у нас для цього є одна штука.Знаєш,окрім захисту,я відповідаю ще й за підтримання зв'язку.-вона торкнулася тоненького браслета на своїй руці,якого Мія не побачила спочатку.Від дотику він миттю задрижав і перед зап'ястям світилась панель із голограмною клавіатурою.-Це пристрій,який може зв'язатися з будь-яким демоном штабу,варто лише ввести його "код",який присвоюється з офіційним прийняттям на службу.-Луна ввела декілька цифр і пролунав коротенький шипучий звук,неначе на іншому кінці взяли слухавку.
- -Ел, повертайся в штаб.-скомандувала вона.
- -Окей,я вже тут!-З-за кутка величезного вікна за склом вигулькнула голова Юнака,чим неабияк злякала Мію та Юкі.
- -Йосип драний!Ти довго там був?!
- -Ну,десь від початку,-Елін звичним рухом невідомо як відкрив дверцята у нижньому кутку вікна, спокійнісінько зайшов усередину і задоволено усміхнувся.Здається,це для нього не вперше.
- -Ти міг просто гукнути!Я ж заради тебе активувала зброю,ти ж знаєш,як вона енергію забирає!!
- -Зате перед гостею похизувалась,-ухилився Елін від другої туфлі вже босої Юкі.-що ж, познайомились, тепер ходімо,поки вона в мене ще й інструментами не почала кидатись.
- І юнак,швиденько взявши шоковану Мію за руку,поволік із зали " великої сімки".
- -С-стривай!-ледь встигала за ним дівчина.
- ...
- -Ха,аж не віриться,що все це насправді,-з усмішкою Мія Магоні йшла поруч з Еліном до кінця чорного склепінчастого коридору,-все за один день,так раптово,аж голова...крутиться...
- Ноги дівчини немовби наповнились ватою і йти стало досить важко.
- -Чорт,я ж забув,що ти людина,вам треба виробляти "імунітет" до нашої криївки,якщо надто довго перебувати там,звичайні люди можуть зомліти...
- Хлопець допоміг Мії встояти на ногах і провів до виходу.
- -Близько!Надто близько!-гарячково подумала Мія...
- Вони вийшли з дверей податкової.Срібні холодні промені вдарили в очі крізь призму сірого неба,а все ще свіже повітря маленького містечка знову наповнило сякою-такою енергією.Після сонячної криївки,холодне осіннє місто нагадало про своє існування.
- -Д-далі я можу йти сама!!-дівчина відсторонилась від Еліна з легкими відтінками рожевого на щоках.Дійшовши до рогу вулиці,юнак зупинився.
- -Пробач,але далі я тебе провести не можу,Луна на вухо вже вкотре наказує повертатись.-ще вранці абсолютно незнайомий демон приязно усміхнувся,-сподіваюсь,ще зустрінемось,- і розвернувся в напрямку криївки.-до побачення, Міє Магоні.
- -До побачення,-вирвалось у дівчини...
- ......
- Ледь допленталась до свого будинку.На все тіло усією вагою навалилась утома,невідомо якими зусиллями дожила день і зробила уроки.Не вечеряючи,лягла спати...Знову той самий сон...
- Pow Елін
- Хмм,звичайні люди втратили б свідомість за 15 хвилин...а тут...6 годин і легке запаморочення...Вона взагалі людина?!...Та йду,йду, Луно,досить на вухо кричати!!
Коментарі