ми так мало помічаємо
Софія Весна
на плечах холодне пальто, на руки натягнуто рукава. скільки раз ви дивились у небо? скільки раз це було неспроста? вверх погляд, в сторону думки. скільки раз ви не були поряд? скільки раз не доходили до мети? повз проходять люди, разом з ними проходить час. чому ви дивитесь не в небо, а тільки під ноги? чому завжди не знаходите потрібних фраз? початок весни, пальто зігріває мої плечі, а на руки натягнути рукава. але, скажіть, не зважаючи на всі ці речі, дивлячись на небо, ви хоча б раз забували про слова?
2018-04-29 12:23:47
4
0
Інші вірші поета
весна болісно ламає спогади пожежа тисячі холодних зим 24.08.
Інші поети
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2600
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1256