весна болісно ламає спогади
ці події, які ми вважали такими важливими, перетворилися там у звичайний попіл. дотики рук уже не здаються п'янкими і тільки слова схожі на безкінечний обстріл. вперше весна так болісно ламає спогади, які рвуть з-під шкіри вени. ці теплі погляди уже ніколи не будуть говорити про щось шалене. пальці не пам'ятатимуть до болі знайомих рук, а біль ділитиме дійсність на сотні розлук і на людей, що відходять у вічність. але наперекір усьому все існуватиме до тих пір, поки я буду про це пам'ятати. (я так і не змогла повірити, що спільне у нас тепер тільки небо, лише його у нас не можуть відібрати).
2018-05-03 11:38:44
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2371
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539