весна болісно ламає спогади
Софія Весна
ці події, які ми вважали такими важливими, перетворилися там у звичайний попіл. дотики рук уже не здаються п'янкими і тільки слова схожі на безкінечний обстріл. вперше весна так болісно ламає спогади, які рвуть з-під шкіри вени. ці теплі погляди уже ніколи не будуть говорити про щось шалене. пальці не пам'ятатимуть до болі знайомих рук, а біль ділитиме дійсність на сотні розлук і на людей, що відходять у вічність. але наперекір усьому все існуватиме до тих пір, поки я буду про це пам'ятати. (я так і не змогла повірити, що спільне у нас тепер тільки небо, лише його у нас не можуть відібрати).
2018-05-03 11:38:44
3
0
Інші вірші поета
ми 24.08. пожежа ми так мало помічаємо
Інші поети
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4427
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1930