Мене шиза взяла (v.2)

Ніколас Велес

Взеркалах лишилась тьма А хто лишився в небесах ? Я шукаю келих для вина Бо поруч Бог хоче ще вина Тьма оділа білі крила Вона хоче світ і бажано весь А Бог на газі варить макарони Він зеркальний, він - нічий Він - проклятий і знов промок Ага то той самий пекельний Бог Ну щож вино це сльоза Казку божевільний розказав Готуйте пушки і хапай тесак То тобі не голівідський фільм "Форсаж" Ми - бомжі-пірати, тому йдемо на абордаж Стакан нас гріє і кабак банкрот І Роджера усміхається оскал За пістолети англійці знають наші імена А нам надоїло стрілять, А нам надоїло вбивать, А нам надоїло стрілять вашу мать... А нам надоїло вбивать вашу мать... Ну пішов я братя вчить коран бо Біблія уже у печінках Я іду спать пацифісти вашу мать... То походу мене Шиза взяла Хто казав, що біль не музикант За жертвами плавиться асвальт Вибємо двері дайте вас з'їсти Ми поклоняємось мечу І викинемо Вампірів-Пікачу Бий, бий - треба напиться Та не забудь мої слова Летить в небо вільна птиця А від ельфа тікає дракониця Он гобліна дочка несе для нас вина І хоче доворать свої мордорські поля Дівчина замахнула важким мечом І лицар зі страху дьору дав А дракон йому у слід матом клав Ти про падьних гномів "про нас заспівай ! " І чорного мага ти згадай Вічно молодого й золотого Памятай : Арда стерпить Бог простить. То лиш початок, а потім буде казка!

2018-10-15 23:49:14

7

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11990

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1959