Біль повернулася...
( Українська ) Пройшов вже рік, а я не можу забути тебе, ось просто не можу і всё. Я знаю, ти мене можеш забути, але чому ти тоді писав мені, давав відчути, що проявляєш симпатію. Знаєш це звичайно круто, що ти знову можеш написати мені, але є одне "але" .Ти постійно просиш у мене фото, як би ми не спілкувалися, чи довго, але постійно в нашому діалозі є фраза "скинеш фото". Мене це вже дістало, я не хочу тобі їх відправляти, якщо ти їх постійно просиш, значить ти мене не любиш, тобі лиш би побачити мої часом відверті фото. Але я тобі вже вкотре пишу "немає", "Ні!", а ти ображаєшся, перестаєш писати. Ти почав відносини з іншою, а я до цього часу вірила, що ми помиримося. То йди до біса, хоча і чорт тебе не прийме, адже ти мерзенний, огидний, гнилий тип. На Новий рік я дала собі обіцянку, забути тебе, відпустити, так, це в мене вдалося, але до того моменту коли ти знову нагадав про себе, ти знову повернув у мою пам'ять спогади про нас. І тепер ця біль повернулася знову....
2022-02-07 20:57:07
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4661
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1761