Зима
Тетяна
Знов, насипала – багато, Снігу білого – зима. І великим покривалом, Застелила всі поля. Дітки, вже, повибігали, Й ліплять сніжки, у мороз. Сніг із ручок вилітає, Бо сніжок, тай не злипає. Морозець, щипає щічки, І мокріють, рукавички. Вийшло сонечко, з - за хмарки, Й стало, діток, зігрівати!
2021-12-05 16:15:21
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Angil_love
@Тетяна Я с Казахстана и украинский язык не знаю но люблю очень. Учить нет времени. Но как то мне нравится читать такие стихи и вроди понимаю смысл. А не у всех так получается писать как будто песня складно и красиво.
Відповісти
2021-12-17 17:45:48
1
Тетяна
@Angil_love Большое спасибо за Ваш прекрасный комментарий. Мне очень приятно. Если би Вы написали стихотворение на своем родном языке, то я бы точно ничего не поняла, а Вы даже смысл понимаете моих стихов. Большое к Вам уважение!
Відповісти
2021-12-17 19:16:26
1
Merian Varner
Який атмосферний , читаючи перенеслась туди , відчула це 😍
Відповісти
2023-02-25 06:15:50
Подобається
Інші вірші поета
Веселі хмаринки Білка біля мого дому Сніговик Покинуте щеня
Інші поети
Elly Elly
@loosenoose
Marcelo Sousa
@marcelo_sousa
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15353
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12338