Зима
Тетяна
Знов, насипала – багато, Снігу білого – зима. І великим покривалом, Застелила всі поля. Дітки, вже, повибігали, Й ліплять сніжки, у мороз. Сніг із ручок вилітає, Бо сніжок, тай не злипає. Морозець, щипає щічки, І мокріють, рукавички. Вийшло сонечко, з - за хмарки, Й стало, діток, зігрівати!
2021-12-05 16:15:21
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Angil_love
@Тетяна Я с Казахстана и украинский язык не знаю но люблю очень. Учить нет времени. Но как то мне нравится читать такие стихи и вроди понимаю смысл. А не у всех так получается писать как будто песня складно и красиво.
Відповісти
2021-12-17 17:45:48
1
Тетяна
@Angil_love Большое спасибо за Ваш прекрасный комментарий. Мне очень приятно. Если би Вы написали стихотворение на своем родном языке, то я бы точно ничего не поняла, а Вы даже смысл понимаете моих стихов. Большое к Вам уважение!
Відповісти
2021-12-17 19:16:26
1
Merian Varner
Який атмосферний , читаючи перенеслась туди , відчула це 😍
Відповісти
2023-02-25 06:15:50
Подобається
Інші вірші поета
Така вже зима Весняне царство квітів Білка біля мого дому Сніжні зими
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1935
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2176