Зима
Тетяна
Знов, насипала – багато, Снігу білого – зима. І великим покривалом, Застелила всі поля. Дітки, вже, повибігали, Й ліплять сніжки, у мороз. Сніг із ручок вилітає, Бо сніжок, тай не злипає. Морозець, щипає щічки, І мокріють, рукавички. Вийшло сонечко, з - за хмарки, Й стало, діток, зігрівати!
2021-12-05 16:15:21
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Angil_love
@Тетяна Я с Казахстана и украинский язык не знаю но люблю очень. Учить нет времени. Но как то мне нравится читать такие стихи и вроди понимаю смысл. А не у всех так получается писать как будто песня складно и красиво.
Відповісти
2021-12-17 17:45:48
1
Тетяна
@Angil_love Большое спасибо за Ваш прекрасный комментарий. Мне очень приятно. Если би Вы написали стихотворение на своем родном языке, то я бы точно ничего не поняла, а Вы даже смысл понимаете моих стихов. Большое к Вам уважение!
Відповісти
2021-12-17 19:16:26
1
Merian Varner
Який атмосферний , читаючи перенеслась туди , відчула це 😍
Відповісти
2023-02-25 06:15:50
Подобається
Інші вірші поета
Моя киця Така вже зима Жовта хризантема Покинуте щеня
Інші поети
Romkolana
@nastyuxa_xa
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2816
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2471