Кульбаба
У траві – широколистій, Розцвіли кульбаби – пишні. Вкрили поле, вкрили сад, Квіточками – ніжними. Жовті й золотаві, Стеляться під ноги. Матінко, природо! Подаруй, мені, хоч трохи! Я, зірвала квіточок, Тай, сплела із них вінок. Підняла його до сонця, Тай, пішла собі в танок! Танцювала по - травичці, На кульбабиній стежинці. І старалась – не ступати, На квітки – жовтенькі, Ще й такі – гарненькі!
2021-05-23 07:34:38
23
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Настасья Маркозова
👏👏👏😊😊
Відповісти
2021-10-25 13:39:02
Подобається
Тетяна
Відповісти
2021-10-25 16:20:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2609
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1956