Кульбаба
Тетяна
У траві – широколистій, Розцвіли кульбаби – пишні. Вкрили поле, вкрили сад, Квіточками – ніжними. Жовті й золотаві, Стеляться під ноги. Матінко, природо! Подаруй, мені, хоч трохи! Я, зірвала квіточок, Тай, сплела із них вінок. Підняла його до сонця, Тай, пішла собі в танок! Танцювала по - травичці, На кульбабиній стежинці. І старалась – не ступати, На квітки – жовтенькі, Ще й такі – гарненькі!
2021-05-23 07:34:38
23
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Настасья Маркозова
👏👏👏😊😊
Відповісти
2021-10-25 13:39:02
Подобається
Тетяна
@Настасья Маркозова Дякую)
Відповісти
2021-10-25 16:20:53
Подобається
Інші вірші поета
Сніговик Чорнобривці Моя киця Зима і птахи
Інші поети
_Maksym_
@_Maksym_
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1277
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1568