Вірші
Моя розмова про Україну
Я по вулиці іду,
До сніжинок говорю:
"Ви, літаєте високо,
І все бачите навколо!"
Полетіть в "оту країну",
Й принесіть нам звістку Миру!
Щоби, люди, не страждали,
Й більше сліз не проливали!
Бо, сама, я, гірко плачу,
Болить, мені, від печалі:
За дітей, за матір рідну,
І за Україну — милу!
Перестаньте, "ви, мужлани",
Нашу Неньку — турбувати!
Дайте, нам, в добрі зростати,
І у Мирі — процвітати!
Ви, сніжинки — чуйте,
І мене — почуйте.
Я, так дуже хочу,
Щоб жилось красиво,
Нам, в Україні нашій рідній,
А не на чужій — чужині!
9
0
271
Похмурий день з дощем та снігом
Дощ із снігом йде,
Сумно стало вже.
Зовсім радості нема,
Десь поділася – вона!
Вітер віє і гуде,
І додолу гілля гне.
Де - не - де, пташки літають,
Та й неголосно – співають!
Скрізь калюжі, по - дорозі,
Обминаємо, ми, знову.
Що ж це, за погода?
Цілий день, така – негода!
6
1
320
Моя киця
Кицю, моя, кицю!
Встала, ти, раненько!
Розбудила мене,
Тай пішла швиденько!
Бігаєш, стрибаєш,
Ти ж, моя маленька!
Нявкаєш, муркочеш,
Бо, так їсти просиш.
А коли поїла,
Лапки, ти, помила.
Бо така, ти, киця,
Вже — не вередлива!
Кицю, моя, кицю!
Появилася із лісу!
Де, тебе, залишили,
Ті — лихії люди!
Злі, підступні, хитрі,
Є, кругом — такі!
Вони себе, тільки, люблять,
А на інших — все одно!
Кицю, моя, кицю!
Не сумуй, маленька!
Ми подбаємо про тебе,
Ти ж, така — гарненька!
7
1
309
Така вже зима
Дивлюсь, я, із вікна,
А на вулицю прийшла:
“Чи то – зима?
Чи то – весна?”
Підсніжник, хоче зацвісти,
Але ж погода каже: “Ні!”
То сніг іде, то дощ,
То знову, вже – мороз!
Трава не дуже пожовтіла,
Бо морозець, тай не щипав.
А в небі лебеді летіли,
Що залишились зимувать.
Така, то, вже зима,
До нас тепер прийшла.
Ні тепла, ні холодна,
Ну що ж, така – Вона!
5
3
252
Морозник - зимова квітка.
Зацвіла у квітнику,
Квіточка - чудова!
Я, до неї, часто йду,
Бо, цвіте - в негоду.
Сніг іде, лютує вітер,
А вона, собі - квітує.
Біла, пишна і розкішна,
Моя чичка ніжна.
Хто іде, той заглядає,
І про неї вже питає.
Бо цікава дуже всім,
І дорослим, і малим.
Розквітай, пишніше мила!
Ти, на радість всім!
Принеси удачу, люба,
В наш - прекрасний дім!
*чичка (квітка)
4
2
345
Зима і птахи
Вже давно так не було,
Щоб все снігом – замело.
Це ж володарка - зима,
Узяла свої права!
Повернусь наліво – біло,
Повернусь направо – сніжно.
А попереду – синички,
Вже шукають, що – поїсти.
Люди добрі, не минайте,
І пташок, не забувайте!
Посипайте, скрізь, де можна,
Ну хоч, трошки – хліба!
Бо, зима, то – чарівна,
Королева – льодяна!
Хоч хурделить і морозить,
Але й радість, нам – приносить!
7
2
298
Зима
Знов, насипала – багато,
Снігу білого – зима.
І великим покривалом,
Застелила всі поля.
Дітки, вже, повибігали,
Й ліплять сніжки, у мороз.
Сніг із ручок вилітає,
Бо сніжок, тай не злипає.
Морозець, щипає щічки,
І мокріють, рукавички.
Вийшло сонечко, з - за хмарки,
Й стало, діток, зігрівати!
15
5
360
Сніговик
Снігу зараз – намете,
Бо, “лапатий”, він – іде.
Чи затримається довго?
Нам, це – невідомо!
Швидше вибігайте дітки,
Бабу сніжную, ліпити.
Бо сніжок, мете, кружляє,
Все довкола засипає.
Повиходили усі,
І дорослі, і малі.
Дружно все, творили,
Тай сніговика зліпили!
7
0
310
Сороки - білобокі
Сніг на вулиці кружляє,
Замітає все – кругом.
А сороки - білобокі,
Вже, літають – над хлівом.
Пострибали по подвір’ю,
Тай швиденько у садок.
Поїдати із кормушки,
Хліб, насіння і сирок.
Довгий хвіст підняли вгору,
Тай стрибали по городу.
Витирали дзьоб у сніг,
Скрекотали: "Ча - ча - ча!"
Й подалися – на поля!
12
2
303
Жовта хризантема
Хризантемочка моя,
Наче сонечко – ясна.
Дуже рано, заквітає,
І на мене, поглядає.
Квіточки, як зірочки,
Тягнуться до неба.
І милують мою душу,
Щоб забула, усю тужбу.
Хризантемочка, моя,
Жовто - золота!
Довго - довго, ти цвіла,
Але вже, прийшла зима!
15
0
426
Сніжні зими
Уже, юга завиває,
І мете, мете, мете!
Та в дитинство повертає,
Моє радісне, таке!
Ми на санках і на лижах,
З кучугур спускались.
Руки, ноги замерзали,
А, ми, все катались.
Прибігали в хату,
Грілись коло пічки.
Вся одежа мокра,
Та й червоні щічки.
Зими сніжні, то були,
І стійкі морози.
Може і тепер — вони.
Знов, повернуться — такі!
19
2
452
Кури
Ой, ви, кури - курочки.
Чорні, білі і рябі!
Вибігайте із хліва,
Споживать – корма!
А там, півень, сивий – ходить,
Тай на курок поглядає,
І до корму, й до водиці:
“Ко-ко-ко”, їх – закликає.
Вийшла, дівчинка маленька,
Й стала курок – звати:
“Тютя, тютя, тю - тю - тю,
Тютя, тютя, тю - тю - тю,
Йдіть гуляти на траву!”
20
0
493
Соловейко в лісі
В лісі, ягоди збирала,
А там – вдалині,
Пташечка – співала:
“Тьох, тьох, тьох тай
тьох, тьох, тьох.”
Підійшла, я, близько,
Соловей щебече – дзвінко.
Що, від співу – того,
Стало, аж – миліше!
Ягідки, швиденько брала,
Бо, я теж, із ним співала.
Не замітила – коли,
Й відерце – набрала.
Ягідки мої – чорненькі,
Переповнюють – відерце.
А маленький, соловейко,
Вже, десь “тьохкає” – далеко!
19
7
502
Білка біля мого дому
Біля нашого горіха,
Пробігала – білка.
Швидко - швидко бігла,
З гілочки на гілку.
Де ж, ти, узялася?
Білочко, пухнаста?
Може по горішки,
Забігала – знов?
Мабуть, ти, побігла,
У дупло – своє,
Де багато – їжі,
Назбирала – вже.
Ти швидка, руда, вухаста,
Любиш: жолуді, гриби, горішки,
Ще й рослинки – трав’янисті.
Буде добре зимувати,
Білочці – в хатинці!
22
0
475
Веселі хмаринки
Хмарка з хмаркою зійшлися,
Тай за рученьки взялися!
Перша – вітер підняла,
Друга – дощиком лила!
Хмарки зверху посміхались,
Бо, усі, від них – сховались.
Люди – у свої домівки,
А комашки і тваринки – в нірки!
Довго хмарки кепкували,
І, дощем, все заливали.
Та, не скаржився ніхто,
Дощ – чекали всі давно!
26
4
494
Журба
На подвір'ї, я, стояла,
І глибоко сумувала.
Сльози капають з очей,
Бо беруться — кожен день!
Сльози витирала,
І на небо поглядала.
Двоє лебедів летіло,
Хоч зима, ще стукотіла.
Ой, ви, пташечки мої!
Лебедята, білі!
Хоч на мить, але журбу,
Вже забула, я, свою!
23
0
328
Весна перемагає
Мамочко, моя!
Сніг іде!
Хоч на вулиці весна,
А, здається, що зима.
Квіточки позаквітали,
Й снігом, їх, поприсипало.
Знову стало, біло - біло,
Що, травички, теж не видно.
Та не довго, той сніжок,
Буде скрізь лежати.
Бо, весна - ясна пора!
Мамо, йде - перемагати!
21
4
422
Квіти у моїм саду
Посіяла у своїм саду
Я, багато квітів!
Будуть радо милувати,
Вони, своїм цвітом.
Ой, милуйте квіточки,
Ви не тільки мене.
Порадуйте і чужих людей,
Первоцвітом й медоцвітом – раннім.
Ой, милуйтесь пташечки,
бджілки і комашки.
Бо у мене квіточки
Для здоров’я і краси.
Для бажання і любові,
Жовті, білі і червоні,
Навіть різні – кольорові.
Милі, квітоньки мої,
Ви такі – чудові!
20
2
515
Чорнобривці
Чорнобривці – жовті квіти,
Зацвіли – рядочком.
І травиця, зелененька,
Вкрила – їх листочки.
Котик, лапками ступає,
По отій, травичці.
І тихенько поглядає,
На ті – чорнобривці.
Чорнобривці, наче – зорі,
Світяться на сонці.
І до котика, малого,
Посміхаються – з листочків.
21
2
436
Вітер - вітерець
Вітер в полі вже гуляє,
Все кругом хитає.
Льон, волошки і пшеницю,
Теж гойдає, наче хвилю.
Ой, ти, вітер - вітерець,
Ти, є справжній молодець!
Хоч, такий, мінливий,
Але всім потрібний.
Вій тихенько, вітре,
По своїх, стежках.
Тільки – буревії,
Не принось до нас!
22
0
354
Маки польові
Недалеко, біля хати,
Червоніють, дикі маки.
Там — метелики літають,
Бджоленята — пил збирають.
Маківки, свої голівки,
Підняли, аж до хмаринки.
Дощик, маки покропив
Тай додолу похилив.
Вийшло, ясне сонечко,
Тай зігріло — полечко.
І червоним килимком,
Вкрило — лан кругом.
Ой, маківки- маківочки,
Дикі голівоньки.
Розквітайте, ще пишніше,
Щоб було, всім веселіше!
.
21
0
335
Важке сучасне життя
Чому в сучасному житті,
Так мало – доброти?
І важко, так стає – в душі,
Чому немає – теплоти?
Навколо люди, більш сумні,
Чому? Запитуєте Ви?
Бо вже, невпевнені – Вони,
В своєму – майбутті!
Чому, так сталося в житті?
Нехай нам, скажуть ті!
Кому байдужі – Ми!
Трудяги нашої (рідної) землі!
Щоб жити й виживати,
Потрібно добре, працювати!
Таким, простим, як – Ми!
Але не їм, – "володарям отим"!
Панами називають, всіх нас,
Але ж, пани – не Ми!
Ми в тих "володарів" – Раби!
Тільки не знаєм,
До коли? (До якого часу).
19
4
304
У моїй малині
У малинці, зілля виривала,
А там, бджілок – рій літало.
Вони мене – не кусали,
Бо, смачний – нектар збирали.
Прилітали, кожен день,
Бджоленята – працьовиті.
І гуділи, і дзвеніли,
Аж листочки, тріпотіли.
Ой, ви бджілки - бджоленята!
Трудівниці – милі!
Прилітайте, кожен рік,
До кущів – малинки!
18
0
313
В небі ластівки
В небі ластівки літали,
Й між собою щебетали.
Може про погоду,
А, можливо, і – негоду.
Вгору й вниз летіли,
Й наді мною гомоніли.
А, я, поглядала,
Й радість, мене, обіймала!
Пташечки маленькі,
І такі, гарненькі.
Гнізда – будували,
Своїх діток – годували.
Ціле літечко кружляли,
Своїм співом – потішали.
Але, що ж, прийде – пора,
Й полетять в краї – тепла!
21
2
457
Весняне царство квітів
Під лозою винограду,
Зацвіли квітки – весняні!
То – мускарики синенькі,
І нарцисики – жовтенькі!
Там, ромашка заквітає,
І до себе, закликає:
“Помилуйтесь, мною люди!
Я, бажання, Ваші чую!”
Вже, тюльпани червоніють,
І любов’ю нас зігріють!
Бо, весняне царство квітів,
Нам приносить – радість, втіху!
24
1
299
Кульбаба
У траві – широколистій,
Розцвіли кульбаби – пишні.
Вкрили поле, вкрили сад,
Квіточками – ніжними.
Жовті й золотаві,
Стеляться під ноги.
Матінко, природо!
Подаруй, мені, хоч трохи!
Я, зірвала квіточок,
Тай, сплела із них вінок.
Підняла його до сонця,
Тай, пішла собі в танок!
Танцювала по - травичці,
На кульбабиній стежинці.
І старалась – не ступати,
На квітки – жовтенькі,
Ще й такі – гарненькі!
23
2
325
Покинуте щеня
Мале, покинуте щеня,
Шукало їжі без кінця.
То - тут, то - там,
То - тут, то - там.
До мене радо підійшло,
І кусень хліба узяло.
Так важко стало, на душі,
За що лишили в самоті?
Виходжу з хати,
А воно – за мною слідом вже пішло.
Так годували – в мами, в мене,
Мале покинуте щеня.
Лишила, я, його собі,
Бо, шкода стало, від душі.
То ж будьте, люди, ви добріші,
Й не покидайте – цуценят!
31
7
289
