А в голові...
Lady Laura
А в голові, лиш твоє ім'я Крутиться безперервно. Твій ніжний голос, Від якого так тепло на душі. А в голові, лиш ті банальні сни Про нашу палку любов. Твої французькі поцілунки Від яких я схожу з розуму. А в голові, лиш твої обійми, Які тривають хвилинами, годинами. Твої очі, які заставляють Потонути у світі таємному. А в голові, все ще мрії чарівничі Стати дружиною твоєю. Спати, співати, танцювати З тобою під зор'яним небом. А в голові, все ще той пейзаж Який відкрикає солодкі спогади зізнань. Кохана, моя мила: "Виходь за мене!"
2020-05-29 16:22:29
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lady Laura
@Вікторія Тодавчич дуже дякую 😉
Відповісти
2020-06-12 17:37:21
Подобається
ナトリウム
Это вообще, с моим украинским (его нет) в общем я поломал язык
Відповісти
2020-07-06 07:45:32
Подобається
Lady Laura
@ナトリウム ☺️☺️☺️
Відповісти
2020-07-06 07:47:16
Подобається
Інші вірші поета
Підсніжники Ми були ворогами... Таке життя Це правда...
Інші поети
Princess Mwas
@princess_mwas
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5022
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3345