Задивляюсь...
Lady Laura
Задивляюсь у твої зіниці Бачу погляд свій. Він такий п'янкий й ванільний Мов  кекси твої смачні. Задивляюсь у твої зіниці І торкаюсь клубнічних губ. Твої руки з' їжають по сідницях І розтворяюсь в потоці бурхливім. Задивляюсь у твої зіниці, Відчуваю своє тіло, Мов полум'я палке, Яке хтось розпалив, додавши вина. Задивляюсь у твої зіниці, Які немов бездонний океан. Лиш поглянь на мене, милий, І тонутиму я в них, що раз.
2019-12-21 13:39:46
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ze End
Ух, какой вкусный и палкий стих!) Давно уже украинську мову не вчил, но прочитал только так: легко и с удовольствием) После него захотелось клубнику со сливками и красного полусладкого домашнего вина хорошей выдержки🔥✨ Спасибо за такой хороший стих ^^
Відповісти
2020-01-10 17:44:47
Подобається
Lady Laura
@Ze End дякую, приємно чути такі теплі коментарії))) Буду старатись писати ще кращі вірші☺️
Відповісти
2020-01-10 18:22:24
Подобається
Ze End
@Lady Laura буду ждать ࿐྄ྀ‧✧̣̥̇‧
Відповісти
2020-01-10 18:39:55
Подобається
Інші вірші поета
Не про то... Мавка Ти щастя... Закохалася
Інші поети
Ляна
@Lyana_kob
دجن
@3ams
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2711
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2886