Кадри
Анна Топтун
Ніколи не забути ті кадри на повторі Мов фільм і сюжет описаний в мінорі, Де мелодія несе у світ пустих фантазій Крізь смуток, біль і сад з магнолій. Нікого не залишать вже байдужим Ті кадри, де чоловік здавався дужим Безпомічно обличчя витирає рукавами Згадує тих, хто нині блукає між світами. Навколо люди, перед ним три домовини Синочка, донечки та любої дружини Лиш мить, і все. Зруйнувався цілий світ, А на серці кривава рана і болючий слід. Невпинний людей туди біжить потік Кожен вклоняється та тихо йде вбік, Лишивши яскраві квіти край могили, Чоловіку дарують часточку своєї сили. Кадри ті, нам не забути вже ніколи. Струнами печалі мелодію складали Про тих, чих голоси ми пам'ятали. Оспівували їх, поки серця ридали
2025-11-24 21:14:38
2
0
Інші вірші поета
Кат Подаруй нам Господи життя Зірки Козаків голоси
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12237
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3352