Ну чого ти загружений знов
Ну чого ти зажурений знов? Я тебе назавжди покохала. Ти сказав: в мені щастя знайшов. Ну, а я в тобі долю впізнала. І, нехай, вже роки пролетіли. Ми зустрілися-це головне. Я з тобою, у серці, мій милий. Смуток, він-тимчасовий. Мине. Пригадай мої сяючі очі. Загораються лиш від тебе. Як не спатимеш серед ночі- Пригадай, як дивились на небо І бажання своє загадали. Вір: здійсниться воно неодмінно. Ми з тобою пліч о пліч стояли. Вищі сили за нас. Сумлінно Янголятко охороняє Щосекунди нас із тобою. Я до тебе його посилаю. Надобраніч. Твоя. З любов'ю.
2018-08-07 04:39:28
3
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3293
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2355