О четвертій годині дня, Олександр зателефонував королю пекла, з метою домовитися про зустріч між ним та Вільямом. Гвардієць розумів, що це дурниця, але він був людиною слова при житті і зберіг цю якісь після смерті, тому не виконати обіцянку він просто не міг. Френк прибув у місто грішників та пройшов до палацу Олександра, але коли він побачив Вільяма, в нього з'явились певні побоювання, з його душею щось було не так, але що саме не зрозуміло.

− Королю, у мене для вас послання. – сказав Вільям.

− Послання? Від кого? – спитав Френк.

− Привіт Френку! – відповів Вільям, голосом Війни. – Сумував за мною?

− Війна… що ти тут забув?

− Я тебе не чую, це лише запис моїх слів і якщо ти їх чуєш, то я тебе попереджую про одну маленьку подію, що скоро відбудеться.

− І яку ж?

− Я йду до тебе, ми можемо розібратися в пеклі, але якщо не щось піде не так, я буду чекати на тебе в Китаї. Удачі зі мною.

Тіло Вільяма вибухнуло червоними блискавками, Олександр отримав смертельні поранення, Френк лишився неушкодженим, але він відчув як Війна проник у пекло. Відстежити його він не міг, тому на це доведеться витратити певний час. Сам вершник опинився десь в лісах пекла. Щоб при бою з Френком не дати йому навіть найменшої переваги, він почав змінювати своє тіло та обладунки. Війна витягнувся та став масивнішим, його зріст був близько трьох метрів. Тіло стало повністю чорним та місцями схоже на дим, від обличчя лишились лише сяючі червоні очі з оранжево-жовтою райдужкою та білими зіницями. Обладунки стали масивніші та візуально важчі, колір був як у чорної сталі, шолом на голові нагадував шолом спартанців без жодних прикрас. Поки Війна думав як нашкодити пеклу, Френк вже встиг закрити ворота до пекла, фактично ізолювавши вершника тут.

В цей же час Рауль повернувся до маєтку Сари з ювелірного магазину. Він купив прекрасне золоте кільце з інкрустованим палаючим діамантом, він хотів підготуватись та освідчитись своїй коханій у найближчий тиждень. Демон емоцій вже забронював столик в ресторані і як раз вчасно, Сара повернулась, вони швидко перекусили та вже прямували у бік ліжка, але в їх плани втрутився Війна. Він увірвався до них через дах, частково зруйнувавши маєток, а прийшов він сюди через Рауля, через його вбивство, він хотів вивести з себе Френка та виграти трохи часу. Сара стала між своїм коханим та вершником, вона розуміла, що не має й шансу, але також розуміла, що втекти не вдасться. Демон сонця запалала та вивільнила зі своїх рук вогонь, температура якого рівна температурі на поверхні Сонця. Війна поглинув це полум'я наче нічого й не сталося, потім у своїй правій руці він почав формувати сферу з червоного вогню щоб підірвати її, тим самим вбивши демонів. Рауль, за пару митей до вибуху, набув демонічної форми, він виглядав як гігантський чорний папуга з чорного туману, частина пір'я була того ж кольору що й очі та сяяло. Він став рівно спереду Сари та захистив її собою від вибуху. Війна миттєво зник, він пішов до наступної цілі. Рауль кричав від болю з такою силою, що його чуло все місто, в радіусі кількох кілометрів скло розбилось на уламки або потріскалось. Сара збиралась дзвонити у швидку допомогу, але він повернувся у свій звичайний стан та сказав: «Потрібен Френк…», − після чого відключився. Його ліва рука та ліве око отримали настільки критичні пошкодження, що вони ніколи не відновляться, ліва нога отримала також серйозні поранення, але лише нижче коліна. Френк прибув і миттєво перемістив Рауля та Сару до лікарні. Їм обом швидко організували палату на двох та надали першу допомогу. Король пекла затягнув у палату ванну та наповнив її ЛВЛ після чого вклав туди свого брата пішов спілкуватися зі старшим лікарем.

− Невже це лікувальна ванна Лазаря? – спитав лікар.

− Так, я більше місяця тому створив першу та почав масове виробництво. – відповів Френк. – Що з Раулем?

− Ми ввели йому заспокійливе та знеболювальне, а в парі з ЛВЛ ми його врятуємо.

− А що з Сарою?

− Вона ціла, з її слів, ваш брат набув демонічної форми та закрив її від вогню війни. І це… ускладнює все, дуже сильно ускладнює.

− В якому сенсі?

− Вогонь війни не тільки фізично нищить, а й енергетично. Сутність Рауля пошкоджена, як наслідок його тіло не здатне самостійно відновлюватись. Ліву руку та ногу нижче коліна доведеться ампутувати та замінити на протези. Ліве око також сильно постраждало. Ну і звичайно опіки та обпалене пір'я… ми зробимо все, що в наших силах.

− А я міг би… відростити йому руку як собі це зробив?

− У вас інший випадок, ви були пошкоджені лише фізично. Звичайно ви можете спробувати так допомогти Раулю, але він в кращому випадку буде інвалідом без сил чи впаде в кому, а в гіршому просто помре. Все, що ви могли б зробити для нього ви вже зробили, єдине, ви могли б надати ще три сотні літрів ЛВЛ для того щоб було легше працювати.

− Просто… врятуйте мого брата, добре? – сказав Френк, ледь стримуючи сльози. Потім він передав медперсоналу діжку з трьома сотнями літрів ЛВЛ та сів поруч з Раулем.

О п'ятій вечора Війна прибув до маєтку Столаса, та вже вибив двері. Принц Гоетії переніс Долорес та Гвен до маєтку Андреалфуса, там вони будуть в безпеці, принаймні якийсь час. Столас прикликав свій костюм принца. Це було повністю чорне вбрання зверху якого були обладунки з пекельної сталі, а на плечах був закріплений плащ, внутрішня частина якого виглядала як зоряне небо. Також навколо демона почали літали його книжки, від яких він додатково підживлювався та брав бойові закляття.

− Столас! Нарешті зійдуся з легендарним магом. – сказав Війна.

− Нащо ти прийшов сюди? Що ми тобі зробили?

− Та власне нічого, − відповів Війна, формуючи свій меч з власної тіні, − але вбивши тебе та твою дружину, я спровокую Аурелію, а значить і Френка. А навіть якщо це не спрацює, їм буде дуже боляче через вашу утрату.

− Це ми ще подивимось. – сказав Столас та сформував з магії собі меч, який виглядав наче він складався з космосу та блакитного вогню.

Принц Гоетії зійшовся у двобої з Війною. Столас ще ніколи не використовував таку кількість бойових заклять у короткий проміжок часу. Він і створював конструкти з космічної магії, і створював тимчасові чорні діри, і використовував полум'я сотень зір за раз, міняв гравітацію – все це вразило вершника, але не вбило і навіть не поранило. Місцями сама реальність руйнувалась, але Війна не реагував на це та повільно йшов до своєї мети, убивства Столаса. Раптом стало чути грім, навколо демона та вершника почалася справжня буря, жоден з них цього не робив, але це зробила Долорес. Вона з'явилась на полі бою у своїх старих обладунках з пекельного срібла та сталевим мечем у руках. Її знання в області магії бурь були неймовірними. Вона лишила Гвен під наглядом слуг, що займались доглядом маєтку Андреалфуса. Долорес також показала себе гарним бійцем, але навіть разом зі Столасом, вони не мали й шансу проти Війни.

На їх щастя Муун та Коллінз були в кількох кілометрах від них і почули звуки битви, та миттєво попрямували туди, попередньо екіпірувавшись. Вони стали непоганою підтримкою у бою, оскілки обидва були чудовими бійцями. Війна впізнав Муун та вирішив помститись їй за пару нових шрамів на обличчі. Коллінз набув повної демонічної подоби, чим спантеличив вершника і навіть зміг пошкодити йому обладунки. Але навіть так, перевага була на боці Війни і всі це розуміли, до того ж це було видно. Та ось вмішався Френк, він відчув таку величезну кількість магії та прибув вчасно. Він викинув вершника з пекла і перевірив всіх на цілісність. Після чого повернувся до Аурелії, вона була в маєтку, доглядала за Аланом і майже нічого не знала.

− Люба, я йду на Землю. Війна відправив Рауля в лікарню і ледь не вбив твоїх батьків. Я мушу його спинити.

− Він же на Землі, йому сюди не влізти.

− Йому вдалося сюди проникнути та ховатись якийсь час. Я мушу його вбити.

− Тоді я мушу йти з тобою.

− Ні. – відмовив Френк та взяв Аурелію за руки. – Ти вагітна… я не можу тобою ризикувати. Будь з Аланом. – сказав він та частково набув демонічної форми і у вигляді чорного диму по якому бігають розряди жовтих блискавок покинув пекло.

− Френк! – крикнула Аурелія йому в слід.

− Тато… − сумно сказав Алан.

− Хочеш до дідуся з бабусею? – спитала Аурелія в Алана, щоб зайняти його чимось.

Вона через портал прибула до маєтку Столаса, де маєток вже почали відновлювати з допомогою магії, а Долорес вже змінила своє вбрання на повсякденне та доглядала за Гвен. Коллінз та Муун допомагали чим могли. Аурелія передала Алана в руки свого батька, та коротко пояснила, що сталося. Столас намагався її затримати, він боявся за неї, але вона просто ігнорувала це. Вона набула повної демонічної подоби. Це був двадцяти метровий гібрид сови та орла з чорним туманним та світло-фіолетовим сяючим оперенням. Свої великі крила вона використовувала як додаткові кінцівки для вільного переміщення по землі. Аурелія злетіла в небо та почала спроби вирватися з пекла.

В Китаї вже п'ята ранку, двадцять восьмого липня. Бойові дії йшли в одному з міст, яке вже виглядало як руїни, але навіть так там окрім солдатів були й мирні жителі. Війна вийшов на поле битви, обидві сторони конфлікту почали його атакувати, після того як він знищив пару десятків солдатів з обох сторін. Вершник ніяк не реагував ні на кулі, ні на вибухи чи снаряди танків. Він нищив все та всіх, викрикуючи ім'я Френка, він чекав на нього. Деякі солдати та місцеві жителі, в яких повністю був відсутній інстинкт самозбереження, знімали це все на телефони, деякі вели пряму трансляцію. Також воєнні кореспонденти вели трансляцію на телеканали по всьому світу, потім приєдналися БПЛА, які продовжили знімати це все та передавати у генштаби. Весь світ мовчки спостерігав за цим, на місце було прийняти рішення вислати винищувачі. Та цьому завадила раптова негода, а саме велика темна хмара з жовтими блискавками. Війна зрозумів, що це Френк і почав провокувати його на атаку. Блискавки почали бити по деревам, танкам, інколи по людям, але разом з цим вони накопичувались в небі. Коли заряд був достатньо сильним, блискавка вдарила по вершнику, а хмара розсіялась. Френк стояв у своїх королівських обладунках, тих в яких його коронували, він прикликав свої мечі та був готовим до бою. Війна, не приховуючи задоволення, дістав свій меч та почав бій. Частина людей, що були поруч почали тікати, але були й ті хто намагався вбити надприродних істот та здійснювали наведення атаки для винищувачів. За кілька хвилин на місце бою короля пекла та вершника почало прилітати десятки ракет, армії США та Китаю об'єднались бо зустріли спільного, на їх думку, ворога.

− Хіба це не мило? – спитав Війна, не відриваюсь від бою. – Вони вважають себе важливими, хоча являються простою сировиною.

− Плював я на людей! Ти мого брата ледь не вбив, ти Столаса ледь не вбив! Ти поплатишся життям!

− То це помста? Так навіть краще!

Війна змінив меч на бойовий молот, це тут же додало Френку проблем, тепер він не міг блокувати атаки, лише ухилятись, а це навіть для нього було проблематично. Вершнику вдалося зламати обидва мечі та вкласти демона на землю, та коли він збирався нанести останній удар, його відволікло різке затемнення. Френк скористався цим, вирвався з захоплення та відновив мечі, а потім почув крик з небес, схожий на орлиний, він підняв голову щоб глянути. З неба спускалась Аурелія у повній демонічній подобі, вона з усієї сили вдарила по Війні, а потім повернулась у нормальний стан. Вона була в своєму королівському вбранні, в її правій руці була катана, а ліва рука була в обладунку, додатково королева пекла почала палати. У Френка в цей момент були змішані відчуття, з одного боку він боявся за кохану, а з іншого захоплювався нею, він посміхнувся та встав поруч з нею. З шолома Війни потекла його кров, настільки сильним був удар, але він підвівся, змінив молот на два величезних меча та кинувся у бій.

Окрім людей, за боєм спостерігав і Самаель, який щойно повернувся з космосу, він вже був готовий втрутитись щоб вбити всіх, але його спинила коса Смерті який сказав: «Тихіше здорованю». Серафим повернув голову вправо та побачив вершника, чий зріст зрівнявся з його.

− Як ти, бляха, вижив?

− Я Смерть, це я за всіма приходжу, а не за мною.

− Чому ти мене спинив?

− Тому що ти засліплений власною пихою. Ти сам дорікав Війні за те, що він недооцінює Френка, а зараз ти недооцінюєш їх обох та Аурелію в придачу.

− І що ж ти мені пропонуєш, вершнику?

− Спостерігай за ними, але не втручайся, принаймні поки вони не закінчать. Потім роби все що хочеш.

Смерть та Самаель спостерігали за битвою короля та королеви пекла проти Війни. Аурелія використовувала ледь не всю свою грубу силу, її полум'я наносило вершнику серйозні опіки та плавило обладунки. Френк же зміг знайти слабкі місця у Війни та бив рівно по ним. Люди терміново прийняли рішення скинути малопотужний неядерний заряд на місце бою, тому була розпочата масова евакуація людей звідти. Війна повільно програвав, він не міг перемогти Френка навіть коли той був один, лише везіння йому допомогло, а зараз й цього немає. Коли люди були на безпечній відстані, китайці скинули свою бомбу на демонів та вершника. Стався вибух. Руїни міста були стерті на пил, Аурелія опинилась лежачою на землі та не могла піднятись через сильну дизорієнтацію у просторі. Війна перший прийшов до тями та підійшов до неї, після чого замахнувся, він збирався розчавити її голову та раптом почув гуркіт. Френк вирвався з-під уламків будівлі у вигляді гігантського чорного димчатого папуги, з яскравими жовтими очима та блискавками того ж кольору, що бігали по його тілу, а його зріст був у майже сотню метрів в висоту. Він схопив Війну крилом підніс до дзьоба та закричав так, що той втратив слух, потім він схопив його дзьобом та почав нищити обладунок. Аурелія прийшла в себе і також набула повної демонічної форми таких самих розмірів, вона схопила вершника за ноги дзьобом. Він кричав від болю та жаху, а потім його розірвали та зжерли. Частка його сил була поглинута демонами. Аурелія обійняла Френка своїми крилами, а він поклав свою голову їй на плечі. Та раптом вони почули звуки чергового винищувача, але повернувши голови в його бік, вони побачили, що він вже летів в інший бік. Проте замість нього в їх бік летіла тактична ядерна ракета малої потужності. Френк злетів у повітря та перехопив своїм тілом її, стався вибух, але він був поглинутий демоном. Король пекла кричав, чим сильно пошкодив всю електроніку довкола, а його крик було чути аж на інших материках. Аурелія підлетіла до нього та заспокоїла, вони приземлились та повернулись до своїх звичних форм. Френк перевірив її живіт та заспокоївся, яйце не постраждало і продовжувало своє формування. Самаель спустився до них з небес, тримаючи в руках білий прапор. «Я прийшов, щоб запропонувати мир.», − сказав він, в його голосі був ледь помітний страх.

− Мир? – перепитав Френк. – Від того, хто без вагань вбив двох вершників і ледь не цілу вічність просидів в клітці на небесах?

− Голод і Чума не йдуть в жодне порівняння з Війною в його… стані перед смертю. Я не ще не бачив його настільки сильним. – відповів Самаель.

− В чому ж суть твого миру? – спитала Аурелія, тримаючи напоготові катану та броньовану руку.

− Я не лізу в пекло, ви не лізете на небеса. Земля лишається нейтральною територією, де ми будемо намагатись уникати будь-яких конфліктів. – відповів Самаель, приховуючи за легкою посмішкою первинний страх.

− І які ж ти можеш дати нам гарантії? – спитав Френк.

− Такі самі які й ви, лиш моє слово. – відповів Самаель.

− Припустимо, що ми згодні. Яка причина твоєї пропозиції? – спитав Френк.

− Ви вбили Війну тоді, коли він поставив світ під реальну загрозу ядерного голокосту. – відповів Самель. – Це гідно поваги. Але якщо ви й досі не вірите, використайте демонську магію. Договори, контракти, мені без різниці. Я готовий підписати все, аби лиш мир був.

− Ми згодні. – сказали король та королева пекла, попередньо переглянувшись. – Сподіваюсь ми ніколи не зустрінемось. – додав Френк.

Аурелія відкрила портал в пекло та увійшла туди разом з чоловіком. Самаель розправив крила та повернувся на небеса. О шостій тридцять вечора вершник був мертвий, небеса та пекло домовились про перемир'я, війна між США та Китаєм була закінчена по причині появи спільного противника, а світ почав охоплювати хаос. Інтернет заполонили відео битви між демонами та Війною, уряд США та Китаю не бачили сенсу приховувати чи фальсифікувати факт того, що відбулося, тому вони виклали додаткові матеріали в мережу. Місце битви було вивчено, уламки обладунків вершника та його меч було відправлено в міжнародні лабораторії для вивчення. Враховуючи те, що було на записах, людство отримало прямі докази існування чогось божественного. Дехто впізнав в Френку та Аурелії демонів, їх впізнали ті хто вивчав різну акультну літературу, або ті хто був знайомий зі справжніми культами демонів. Інтернет почали розривати теорії змов, люди почали боятися.

В цей же день, вночі Самаель був на небесах, він сів на трон та почав редагувати ангелів. Він дав їм статеві ознаки, повернув унікальну зовнішність та природний колір шкіри, дав можливість набувати людської подоби – все це йому було потрібно для того, щоб ангели плодились між собою та з людьми. У першому випадку він отримував армію, в іншому він отримував нефілімів, яких потім можна було поглинути та стати сильнішим. Кожен ангел мусив завести як мінімум одну дитину з людиною, а потім поглинути його силу. Навіть сам Самаель вирішив пошукати собі гідного носія та зробити собі дитину, щоб потім наблизитись до його мрії стати богом.

Тридцять перше липня, п'ята година вечора. Рауль прокинувся в лікарняній палаті, він був одягнутий у стандартний халат для пацієнтів. Його обличчя забинтовано з лівого боку, ліва рука була ампутована, як і казали лікарі, ліва нога ампутована нижче коліна, права нога повністю в гіпсі. Раулю переливають свіжу кров, а також автоматично розприскують ЛВЛ на лівий бік тіла, для того щоб зменшити біль та пришвидшити лікування. Як тільки він відрив очі, побачив як в палаті навпроти нього сидячи заснула Сара, вона обперлась на Аурелію, що сиділа поруч зі та підтримувала подругу. Звичайно тут був Френк, з Аланом на руках, і коли він помітив, що Рауль прокинувся, одразу пішов будити демона сонця. Сара не приховувала своєї радості, вона підбігла до коханого, та взяла його за праву руку. «З поверненням, братику.», − сказав Френк, він перший хто зміг підібрати хоч якісь слова.

− Війна… прийшов… − сказав Рауль.

− Він вже мертвий, все добре. – відповів Френк.

− Як ти, люба? – спитав Рауль, повернувши голову в бік Сари.

− Я в порядку, ти мене врятував. – відповіла вона. – І так, я згодна. – додала вона та показала кільце, що він їй купив. Лікарі знайшли його коли знімали з Рауля одяг, щоб провести операцію, та віддали їй.

− Чому я не відчуваю руку… і ногу? – спитав Рауль.

− Їх ампутували. – відповів Френк та перетворив стелю в дзеркало прямо над ліжком. – В тебе була купа переломів, опіків, а щось було пошкоджено так, що врятувати його було неможливо.

− А я без магії… без неї я буду інвалідом… − сказав Рауль та ледь не заплакав.

− Тихіше, − втрутилася Аурелія, − тобі вже замовили протези, скоро будеш як новенький. Навіть з двома очима.

− Ну… тепер буду схожий на суперсолдата з промитими мізками. Просто мрія. – віджартувався Рауль.

Френк та Аурелія тихенько покинули палату та повернулись додому, лишивши закоханих наодинці. Сара не покинула Рауля, цим вона остаточно підтвердила щирість своїх почуттів до нього. Через два тижні його стан був повністю стабілізований і йому під'єднали протези, вони були точною копією його оригінальних кінцівок, мали синтетичну шкіру, що могла відновлюватись, та оперення.

Френк з Аурелією чудово розуміли, що Самаелю потрібен не мир, а час. Тому вони вирішили також використати його собі на користь. Король пекла почав вишукувати особливо сильних грішників, бажано тих хто володіє магією, та приймати їх у королівську гвардію. Коли хтось демонстрував повну відданість та слухняність, Френк пропонував їм стати повноцінними демонами і приєднатись до армії. Ті хто погоджувались – переживали трансформацію, ті хто відмовлявся – були внесені в окремий список як резервні, у випадку критичної необхідності, за умови якщо вони не стали гіршими, їм могли знову запропонувати стати демонами. Така методика створення армії була досить швидкою та ефективною, а солдати переважно вже володіли всіма необхідними навичками.