Блоха
Жила собі тихенько,
Малесенька блоха.
Нікого не чіпала,
Спокійно кров пила
В м'якенькому будиночку,
Зранку прокидалась,
Крапелькою снідала,
І спатоньки ховалась.
Жила вона спокійно,
У хутряному лісі,
Свій городик мала,
У дерева на узліссі
Городик цей блоха,
З любов'ю доглядала.
Там земля родюча -
Їсти їй давала.
Таке просте життя,
Їй не дошкуляло,
Поки в один день
Будиночка не стало.
І ліс зник так раптово,
Лиш вітерець пронісся,
І дуже їдкий запах,
По пустирю рознісся.
У блохи в очах, різко защіпало
І в одну мить, блошечки
Тож любі мої діти,
Скажу я вам мораль.
Навіть найтихіше і просте життя може вийти вам боком, якщо через нього хтось хоч трошки страждає
2019-07-02 16:34:14
17
1