Блоха
Уляна
Жила собі тихенько, Малесенька блоха. Нікого не чіпала, Спокійно кров пила В м'якенькому будиночку, Зранку прокидалась, Крапелькою снідала, І спатоньки ховалась. Жила вона спокійно, У хутряному лісі, Свій городик мала, У дерева на узліссі Городик цей блоха, З любов'ю доглядала. Там земля родюча - Їсти їй давала. Таке просте життя, Їй не дошкуляло, Поки в один день Будиночка не стало. І ліс зник так раптово, Лиш вітерець пронісся, І дуже їдкий запах, По пустирю рознісся. У блохи в очах, різко защіпало І в одну мить, блошечки Тож любі мої діти, Скажу я вам мораль. Навіть найтихіше і просте життя може вийти вам боком, якщо через нього хтось хоч трошки страждає
2019-07-02 16:34:14
17
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Володимир Брама
Потішив цей вірш. Дійсно, бліх та різних кровопивців на нашій землі достобіса. Тож треба пересуватися з дихлофосом. Дякую.
Відповісти
2024-08-15 08:40:39
Подобається
Інші категорії
Подійні Сумні вірші Вірші в прозі Соціальні Для підлітків Історичні
Інші поети
Tamya Lopez
@billie_diamonds_vida
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1983
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2909