Блоха
Уляна
Жила собі тихенько, Малесенька блоха. Нікого не чіпала, Спокійно кров пила В м'якенькому будиночку, Зранку прокидалась, Крапелькою снідала, І спатоньки ховалась. Жила вона спокійно, У хутряному лісі, Свій городик мала, У дерева на узліссі Городик цей блоха, З любов'ю доглядала. Там земля родюча - Їсти їй давала. Таке просте життя, Їй не дошкуляло, Поки в один день Будиночка не стало. І ліс зник так раптово, Лиш вітерець пронісся, І дуже їдкий запах, По пустирю рознісся. У блохи в очах, різко защіпало І в одну мить, блошечки Тож любі мої діти, Скажу я вам мораль. Навіть найтихіше і просте життя може вийти вам боком, якщо через нього хтось хоч трошки страждає
2019-07-02 16:34:14
17
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Володимир Брама
Потішив цей вірш. Дійсно, бліх та різних кровопивців на нашій землі достобіса. Тож треба пересуватися з дихлофосом. Дякую.
Відповісти
2024-08-15 08:40:39
Подобається
Інші категорії
Радісні вірші Пейзажні Філософські Любовні Для підлітків Подійні
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2361
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3595