Олександр Чалий
@oleksandr_chaliy
Вірші Всі
Книга життя.
Завтра сонце підніметься знову, тільки зникне нічна пелена, дасть комусь ще добу додаткову, і комусь і приділить сповна. Завтра з’явиться чиста сторінка, хтось напише в ній мудрі слова, в когось буде висока оцінка, а для когось вона рокова. Кожен пише, як сам розуміє, слово мудре, а може й дурне, пише тим, яким сам володіє, хтось веселе, а хтось і сумне. Хтось про злети а хтось про падіння, всі записують долю свою, хтось записує місцем сидіння, а хтось наче дає інтерв’ю. А нам хочеться ще дописати, тільки час все сильніше летить, він не може нас довго чекати, але може комусь пощастить.
1
0
47
Порозумівся.
Я жив у смутку, тривога в думці, і без причини, Робив перерви на відпочинок і повертався, Гуляв у парку, відволікався, читав новини, Але той смуток в моєму серці ще залишався. Тоді поїхав одного разу я у Карпати, Ходив у гори і піднімався на полонини, І намагався душевний спокій там відшукати, Допомагали мені смереки й гірські вершини. Там я старався самоповагу відшліфувати, Безглуздість смутку все зрозуміти я намагався, І дуже прагнув свої печалі контролювати, Весь час я вірив у власні сили і не здавався. Як повернувся - тоді відкинув одноманітність, І розібрався що дуже важко в печалі жити, Мені вдалося перебороти свою амбітність, Сумну реальність на власну радість перетворити. Безглуздість смутку я розумію тепер чіткіше, Бо сталось диво, печаль пропала одномоментно. Немає смутку, і це для мене найголовніше, А на буденність уже дивлюся індиферентно. Радію сонцю, живу на дачі і без печалі, В майбутнє вірю і культивую собі троянди, Гуляю в лісі, відпочиваю на сіновалі, Тому веселим я можу бути без пропаганди.
2
0
50
Поступ часу.
Хтось економить час, хтось витрачає, А час біжить, прискорюючи кроки, І нам завжди його не вистачає, Бо час іде, у нього свої строки… А час іде й нікого не чекає, ніхто не може ним заволодіти. А нам завжди часу не вистачає. Як швидко подорослішали діти… Не можемо ми часом зловживати Бо він іде, і в цьому є логічність. Час може дарувати й забирати, І ось батьки уже пішли у вічність… Ми живемо у часі мов скитальці, А він іде, він спокою не знає. Час витікає, мов вода крізь пальці, Він плине, він біжить, летить, минає…
0
0
47