Це

Валерія Долінос

Я під замком, Я впала й не встаю, Я не чекаю і не змушую чекати. Я відчуваю душу не свою. Я так і не навчилася літати. У когось страх, У когось невпопадність, Хтось терпить біль, Хтось просто так живе. Із цього висновок один- повчальнісьть. Живи, допоки корабель пливе. Хтось каже «Гоп!», а сам не перескочив. Хтось просто мре, нейронами лоскоче. А хтось іде і рушить гори солі, Об свої рани витираючи долоні. А хтось стоїть, і просто не тікає, Від цього світу милостині жде. Хай не пече, хай трохи почекає... Не зачіпає зморене плече. А час іде, мина людські вокзали, Ллє бруд і сміх, жбурляє в рот печалі. Я ще живу, І буду далі жити, Я маю ціль, Я мушу це звершити!

2018-04-22 07:05:42

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Артемій Нахімовский

Дуже гарний вірш, один з найкращих

Відповісти

2018-04-22 07:22:02

1

Валерія Долінос

@Артемій Нахімовский , дякую!)

Відповісти

2018-04-22 09:05:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4990

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1425