Не милі
Валерія Долінос
Коли усе провалюється в бездну, Ти вертиш гвинт, І йдеш на глибину. Як синій кит, амфібіям підлеглий, Зникаєш, випливай на мілину! Шукай, кричи, проси про допомогу, Схиляйсь до тихих трав і до води, Прилинь живіше, підслухай їхні змови, вони застережуть і збережуть нас від біди. Чудний мотив, рядки розмили хвилі, Стоїть у полі тиха глушина, Ми після цього один одному не милі, Лишились плями й зім*ята трава.
2018-05-10 19:18:02
7
0
Інші вірші поета
Щось Люди Чаю Подаруй мені
Інші поети
montelude
@montelude
mrs_nali
@mrs_nali
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1420
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3944