Ніхто
Я закрию штори, Двері всі замкну, Ми тут лише двоє, Оціни ціну... Не дивись так пильно, В глибину очей, Мені також дивно, Без наших ночей... Ти відводь години, Бережи себе, Я вже на колінах, Підійми мене. Ми удвох щасливі, Щасливіш нема, Від тоді й донині, Надворі зима. І спішать всі стрілки, І тікає час, Я сижу край гілки, Він покинув нас. Він забув про тебе, Він біжить в поля, Він злітає в небо, Сміється з даля. Ось і все, напевно, У безладді слів, Вижити - даремно, Ніхто не зумів.
2018-02-08 08:53:00
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мелорі.
Гарний дуже вірш👏👍
Відповісти
2018-02-08 13:12:15
1
Валерія Долінос
@Мелорі. Дякую)
Відповісти
2018-02-08 20:06:28
1
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9610
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1911