Ніхто
Валерія Долінос
Я закрию штори, Двері всі замкну, Ми тут лише двоє, Оціни ціну... Не дивись так пильно, В глибину очей, Мені також дивно, Без наших ночей... Ти відводь години, Бережи себе, Я вже на колінах, Підійми мене. Ми удвох щасливі, Щасливіш нема, Від тоді й донині, Надворі зима. І спішать всі стрілки, І тікає час, Я сижу край гілки, Він покинув нас. Він забув про тебе, Він біжить в поля, Він злітає в небо, Сміється з даля. Ось і все, напевно, У безладді слів, Вижити - даремно, Ніхто не зумів.
2018-02-08 08:53:00
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мелорі.
Гарний дуже вірш👏👍
Відповісти
2018-02-08 13:12:15
1
Валерія Долінос
@Мелорі. Дякую)
Відповісти
2018-02-08 20:06:28
1
Інші вірші поета
Ми не самі Мрію Бува Печаль
Інші поети
Jenn
@Jenna_Jeanne
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1681
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1714