Перший подих осені
А, може, світ змінився враз?
Незрозумію суть я цю,
Немає сили підібрати й пару фраз,
щоби не дать втікати хитрому слівцю.
А, може, щось змінилось враз?
А, може, сонце чи хмаринки?
І вітер віє мов з шпаринки,
відкритой навстіж в домі цьому.
У домі радості й тепла,
там, де проблеми не знайдуть,
і там, де рідні, ліпші друзі,
завжди покажуть вірну путь.
Але ж не там я, де мій дім,
по вулиці повільно я іду,
і бачу, що у цей самотній час,
відради в людях точно не знайду.
Авжеж, це осінь винувата,
що світ став як не рідна хата,
і занурився у темінь тиші цій...
А, може, я змінилась враз?
На це я відповідь не маю,
волосся русе, темне і пряме,
і очі світло-карі.
Змінилась я,
вже декілька синців попід очима,
і кілька зморщок додались,
на побліднілому лиці...
Змінилось серце,
змінився й ти...
І горобці на деревах змінились
набурмосені,
Так, так, правильно ти зрозумів,
Це перший подих осені.
2019-06-27 18:33:22
5
2