Перший подих осені
А, може, світ змінився враз? Незрозумію суть я цю, Немає сили підібрати й пару фраз, щоби не дать втікати хитрому слівцю. А, може, щось змінилось враз? А, може, сонце чи хмаринки? І вітер віє мов з шпаринки, відкритой навстіж в домі цьому. У домі радості й тепла, там, де проблеми не знайдуть, і там, де рідні, ліпші друзі, завжди покажуть вірну путь. Але ж не там я, де мій дім, по вулиці повільно я іду, і бачу, що у цей самотній час, відради в людях точно не знайду. Авжеж, це осінь винувата, що світ став як не рідна хата, і занурився у темінь тиші цій... А, може, я змінилась враз? На це я відповідь не маю, волосся русе, темне і пряме, і очі світло-карі. Змінилась я, вже декілька синців попід очима, і кілька зморщок додались, на побліднілому лиці... Змінилось серце, змінився й ти... І горобці на деревах змінились набурмосені, Так, так, правильно ти зрозумів, Це перший подих осені.
2019-06-27 18:33:22
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Тодавчич
Дуже гарно 🙂
Відповісти
2019-06-28 08:33:16
1
Валерия
Відповісти
2019-06-28 13:59:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1514
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1500