Вірші
Перший подих осені
А, може, світ змінився враз?
Незрозумію суть я цю,
Немає сили підібрати й пару фраз,
щоби не дать втікати хитрому слівцю.
А, може, щось змінилось враз?
А, може, сонце чи хмаринки?
І вітер віє мов з шпаринки,
відкритой навстіж в домі цьому.
У домі радості й тепла,
там, де проблеми не знайдуть,
і там, де рідні, ліпші друзі,
завжди покажуть вірну путь.
Але ж не там я, де мій дім,
по вулиці повільно я іду,
і бачу, що у цей самотній час,
відради в людях точно не знайду.
Авжеж, це осінь винувата,
що світ став як не рідна хата,
і занурився у темінь тиші цій...
А, може, я змінилась враз?
На це я відповідь не маю,
волосся русе, темне і пряме,
і очі світло-карі.
Змінилась я,
вже декілька синців попід очима,
і кілька зморщок додались,
на побліднілому лиці...
Змінилось серце,
змінився й ти...
І горобці на деревах змінились
набурмосені,
Так, так, правильно ти зрозумів,
Це перший подих осені.
5
2
477
Дивна країна
Скажу я вам такеє чудо,
що в світі робиться тепер,
десь за далеким синім морем,
десь за три дев'ять земель,
є чудовий край казковий,
де все не так як у людей.
Хатина вся із очерету,
а поблизу хатини сад,
там замість яблуні та груші,
росте бур'ян як не в попад.
Кіт на прив'язі сидить,
оселю гарно сторожить,
а собака мишку ловить,
півень 'му' у них говорить,
козел же нявкає як кіт.
Ставок рожевий біля лісу,
шумить так наче гомонить,
на тому березі крутому,
дає Карасиха лящів Сому,
бо людину на вечерю не спіймав.
Й хоча дивна та Вкраїна,
одне в ній манить добрий люд ,
немає краще місця в світі,
щоб відпочить так як на Гаїті,
та ще й на дурняк, я вам скажу.
Душа моя до неї лине,
і скільки ще я проживу,
марить буду про місцину,
про Батьківщиноньку мою.
Де сіда за обрій місяць яснощокий,
немов парубок гладкий,
а сонце як дівчинонька красная,
на небі ніччю витанцьовує кадриль.
Де соловейко закує так дзвінко,
що долю хлопця всю роскаже,
а пастуха ряба кобила в полі,
до дерева мотузкою прив'яже.
Де немовля заколисає маму,
де зірка квітне кольорами,
як фіалки в хаті на вікні.
Де заєць вовка доганя,
де віл пана на возі наганя,
де хліб у полі дозріває.
Тоді ви дітки скажете мені,
чудес у світі не буває.
5
3
437
