Слухай дощ
Хльоскає злива.
Нітиться за вікнами.
Б'є по покрівлях.
Зве безголосо.
Шукає співчування.
Хоче уваги.
Відклади на мить
дріб'язкову метушню.
Та відчуй шепіт
тих, хто вже пішов
за межі зорепадів
до країни мрій.
Підніми очі
на похмуру безодню
сірого неба.
Роздивись тіні,
що скучили за теплом
твого погляду.
Їхня зажура
холодить сірим дощем
твої долоні.
Лагідно гладить
нестримною зливою
твоє волосся.
Заспокоює.
І краплями цілує
твої сльозинки.
Ти тихо плачеш,
зворушена спогадом,
зітканим з дощу.
Ти знаєш, що хтось,
за межами уяви,
згадав про тебе.
Зітхнувши сумно,
він там впустив сльозинку.
А тут пішов дощ.
Ваш зв'язок живе
поки падають краплі,
поки йде злива.
29.08.24
Коментарі