Повернусь
(Робота в рамках челенджу "Пиши 30 днів") Пам'ятаю, як просили, як молили і благали. Потім мої добрі дії зраджували й забували. Пам'ятаю, як зі свистом сокира догори злітала. Сморід плоті, що горить, дуже добре пам'ятаю. Пам'ятаю, як зв'язали і безпомічну топили. Пам'ятаю, як спіймали і твердим камінням били. Пам'ятаю, як від хат простоволосу й босу гнали. Пам'ятаю, як услід злим шипінням проклинали. Відвертались. Я ж від них втекти подалі намагалась. Усамітнитись. Сховатись. Бо їм нашкодити боялась. Дар, що маю не просила. Моя кара - моя Сила. Саме Життя мене обрало. І Знання, як духівницю, Земля рідна дарувала: нужденних й хворих лікувати, від біди їх захищати. Вони ж, невігласи і труси, очі знічено ховали... і дрижачи від насолоди, мене без жалю катували. А я від мук, страждань і болю ще сильнішою ставала. І за злим велінням долі знов і знову поверталась. І, знов і знову помирала. Завжди люди допомогу у таких, як я просили. І на церкву, водночас, очі злякано косили. Попи хрестами золотими людей від мене відганяли. І урочисто помолившись, жарке вогнище складали. Зрадливу, підлу людську вдачу крізь віки я пам'ятаю. Гідно в полум'я ввійду. Повернусь і покараю. 08.10.23.
2023-12-07 23:01:13
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ірина Велика
https://youtu.be/tN556Iz7-C4?si=dwxHArQ5DwA_yxyr
Відповісти
2023-12-07 23:02:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2520
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3923