Трансгуманизм
Я устал терзаться, Как иду скрежит. Нужно запускаться, И идти в ритм. Мои части тела, Уже давно не мои. Их интересует только дело, Лишь бы были полны строи. Как же оно скрежит, Вместо сердца апарат. По трубкам смазка бежит, Предавая телу такт. Здесь множество таких, Несчастных и покорных. Живому начало из мастерских, Из лабораторий плодотворных. Кто такой человек? Живой или железный? Мы все лишь челомех, Новый вид технопрогресный. Новая жизнь, новый зов, Трансгуманизм среди детей и стариков. Скрежит и тик, задаёт ритм, Все мы рождаемся из серых цехов. Вырву своё сердце! Пускай оно сгорит. Из головы чип на герцы - Будет мной разбит! Я не буду подчиняться, Я не челомех! Не хочу больше изменяться, Хочу зваться "человек".
2022-02-09 07:47:00
5
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1076