Була середина зими, мороз.
Молода пара гуляла засніженим парком.
- Ти кохаєш мене Марку?
- Що ти хочеш від мене почути?
Лише правду, ми разом вже два роки, але я жодного разу від тебе так і не почула що ти кохаєш мене, чи що дорожиш мною, якщо не кохаєш, то розкладімо зараз всі крапки над "І". Не муч мене.
- Знаєш Аліно, ти права, ми разом вже цілих два роки. Ми бачимося майже щодня. Ми постійно кудись ходимо, ти тільки подумала, а я вже роблю це для тебе. Я працюю по п'ятнадцять годин, щоб догоджати тобі. Якщо ти так нічого і не зрозуміла, то дуже шкода.
Він дістав з кишені маленьку шкатулочку, та тицьнув їй до рук.
- Хотів зробити тобі пропозицію, сьогодні. Подумай та виріши, кохаю я тебе чи ні. Та дай відповідь, чи готова прожити все життя поруч. Він трохи помовчав та додав.
- Слова мало важать, це просто вітер, все вирішують вчинки.
Розвернувся, щоб піти геть, але його зупинив ніжний дотик руки коханої. Вона мовчки обійняла його.