Двоє
Вікторія Прохоренко
Коли я плачу ти смієшся. Ти сієш горе, А я пожинаю. Не те щоб сумно, Та я плачу. І щось в середині щимить. На вухо ти шепочеш, Та через шум тебе не чую. Ти мій, А я така маленька та самотня. Шелест трав осінніх, І ми двоє серед гаю. Ти стоїш, А я дивлюся тобі в віччі і гадаю: "А чи любиш чи лиш граєш?" Ти цілує а я таю.
2018-05-21 20:33:37
6
0
Інші вірші поета
По справжньому Дорога Я птах Молитва
Інші поети
Annora
@Alessia2412003
Corbie
@ezzylryb
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1424
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1180