Кохала

Вікторія Прохоренко

Кохала до нестями , Завжди тобі казала, Що душа моя в твоїх долонях . А ти кричав- Боліли скроні. Душа боліла Та пекла. Я біліла вся. І я боялася тебе як чорта, Бо ти зі мною бився і боровся. А потім все набридло, Я втекла.

2018-07-09 20:41:52

Інші вірші поета

Чекатиму Холодні Книга Згубив

Інші поети

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Нікіта Калюжний

@niki_taka_

Yaroslav

@voditel_sudby

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2156

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3092