Один
Вікторія Прохоренко
Чи можна жити та не любити? Та можна звісно! Тоді ти сам собі стіна І мир і кам'яна брила. Ти сам живеш, Ти сам життям пливеш. Ти одинокий човен в синім морі, І не чекай когось на поміч. Плачеш чи смієшся, Боїшся чи хворіє, Може як черв жеботієш?
2018-03-06 21:18:52
3
0
Інші вірші поета
Люди Чому??♡?? Чекатиму Не сон
Інші поети
NOVATOR
@petruha1307
Анастейша
@Anasteysha15_3
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3913
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13464