Врятуй
Врятуй мене від темряви, Щоб не жити в ній мені. Бо це так страшно і жахливо. Тут так самотньо, Бо не має людей зовсім, Ні душі. А я тут вже так давно. Для мене час повільно так пливе. Тут ні води ні сонця. Лише думки мої. І від цього так болить щось у нутрі.
2019-01-31 06:26:17
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Прохоренко
Відповісти
2020-01-06 22:21:32
1
Сандра Мей
Гарно. Тут ні води ні соня. Можливо ви мали на увазі: Тут ні води, ні сонця. ?
Відповісти
2021-04-13 04:46:22
Подобається
Вікторія Прохоренко
Так дякую
Відповісти
2021-04-13 10:31:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12541
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3818