Врятуй
Врятуй мене від темряви, Щоб не жити в ній мені. Бо це так страшно і жахливо. Тут так самотньо, Бо не має людей зовсім, Ні душі. А я тут вже так давно. Для мене час повільно так пливе. Тут ні води ні сонця. Лише думки мої. І від цього так болить щось у нутрі.
2019-01-31 06:26:17
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Прохоренко
Відповісти
2020-01-06 22:21:32
1
Сандра Мей
Гарно. Тут ні води ні соня. Можливо ви мали на увазі: Тут ні води, ні сонця. ?
Відповісти
2021-04-13 04:46:22
Подобається
Вікторія Прохоренко
Так дякую
Відповісти
2021-04-13 10:31:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9033
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5674