Захмеліла
Вікторія Прохоренко
Ми актори , І в цій долі ми зіграєм П'яні ролі. Ти напився , Я хмиліла. Ти котився, Я ловила- В полі вітра. Що за диво? Я боролась, Не з водою- З бороздою, З вітряками. Нема краю тій водиці Волочився, Не обмився. Розминемось, І без слів давай обійдемось! Ти подертий і побитий, Я горлиця красою оповита, Горем вбита. Хай згине та молодиця, Що гніздо в моєму домі звила, Що водицю приносила.
2018-02-19 23:03:49
0
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Прохоренко
Чи схожий текст вірша на пляшку?
Відповісти
2018-02-19 23:05:49
Подобається
Вікторія Прохоренко
)))
Відповісти
2018-02-23 07:56:40
Подобається
Інші вірші поета
Подруга Щастя не з тобою Щастя Цілуй мене
Інші поети
Fatima Mohammed
@fatimaalshaikh
ami
@sourami
١١:١١ .
@loucyrus
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3564
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1991