Кара

Вікторія Прохоренко

В мене є вада, Я зустрів дівчину , Її звуть Влада. Вона впала, Як з неба кара. В серці жара настала. Не їм, Не сплю...

2021-04-13 18:37:02

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Вікторія Прохоренко

дякую, мене трохи накрило)

Відповісти

2021-04-13 18:49:13

Подобається

Інші вірші поета

Самотність Гори Він Океан

Інші поети

Prys Nikоlay

@Kanibalus

Nespassion

@Nespassion

MaggieB

@MaggieB

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10125

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

4441